Sarakura-yama on foot.

Холода потихеньку підступають і до сонячної Японії, листопад мабуть останній місяць коли ще в деякі погожі дні можна залишатися на дворі в одній футболці. Скоро наступить ненависна мені зима і я вже скучаю за пекучим сонцем, потом, відсутністю сечовиділення і постійним відчуттям спраги...

Щоб не вбивити погожі деньки ми вирішили ще разок сходити в гори набратися душевних сил, подихати свіжим повітрям, позайматися фізкультурою... На цей раз ми вирішили сходити на Саракуру-яму – про яку я вже писав, але того разу ми були з Марічкою і піднімалися на фунікулері. Тепер же в попередню суботу Марька була в садочку - день був сонячний тому ми вирішили піднятися пішки. Може якщо Воха Гуцул побачить то почне більше поважати. Доки змогли доїхали на велосипедах, дале йшли пішком. Короче було важкувато, розказувати довго а фотки переглянути можна. Ось ссилочка, деталі в коментах до фоток.

Sarakura on foot

Tangerine season in Japan

Накінець-то достигли мандарини. З нетерпіннями ми чекали на цю подію не тільки тому що ціна падає, а ще тому що ми самі можемо іти в сади де ростуть мандарини і власноручно збирати собі самі – звичайно за окрему оплату. Відкриття сезону було 1 листопада – а оскільки це був робочий день – то попали ми в мандариновий сад аж 3 числа – коли у нас був державний вихідний – день культури. Короче описувати нічого: в залежності від величини мішочка куди будеш збирати фрукти – платиш певну суму грошей, отримуєш ножниці для відрізання плодів, маленький целофановий кульок щоб складати шкурки зі зїдених мандаринів, вислуховуєш інструкцію як правильно зрізати і вперьод. По бажанню можна взяти тачку щоб не тягати своє барахло за собою. Так ми і поступили.

Тут посилання на фотки: любителям архітектури дивитися необовязково буде дуже «boring» а любителям природи – будьласка. У фотоколекції також фотки з сьогоднішнього походу, я потягнув Такуму з його дівчиною - було ржачно бо вони настільки міські що спочатку навіть цуралися рвати мандарини, але потім звикли...
P.S.: Ну і ще хочу зазначити що цей допис присвячую моїй новій подружці Наталі, яка кожен день мене дьоргає з запитаннями про нові фотографії і новини. 

Tangerine season

New apartment / Переїзд.

В кінці жовтня ми накінець-то змінили місце проживання. В Японії існує таке поняття як соціальне житло, хоча таке мабуть існує у більшості країн. Тут схема отримання соціального житла наступна - подавати заявку можуть всі жителі міста незалежно від національності. Але оскільки оплата за таке житло низька то і бажаючих багато. Щоб вирішити хто отримає а хто ні проводиться лотерея, кожному заявнику дають номерок, і у визначений день розігруюься квартири з усіх районів. На це все можна навіть прийти і подивитися, але хто лінується то і не мусить, - результат і так повідомляють поштою через кілька днів. В нашій групі було 4 квартири і десь 30 заявок, тобто шанси десь 13-14%. Коли відбувається лотерея то витягують не 4 шарика з номерами а всі 30 один за другим, бо в разі якщо хтось відмовляється після виграшу, то шанс отримати квартиру переходить наступному. Короче наш шарик був 8 з 30 (досить круто я вважаю) однак все ж програшний. Але чомусь через деякий час ми отримали листа що мол попередні чуваки відмовилися і ви отримуєте шанс на таку квартиру, подавайте документико і теде.
Весь процес був довгим як і багато подібних моментів у Японії але врешті решт ми вже тут і з 24 числа офіційно живемо у "новому" будинку. Із позитива було те що виграна квартира точнісінько напроти нашого поперднього будинку (на фотках видно) і речі перенести не було важко, але переносили руками і канєшно зає...лися.
Ну і саме головне це те - що квартира на 5 поверсі і ми тепер маємо офігенний вигляд з вікна.

А тут фотоколекція...

New apartment

Student fest 2010

Сьогодні у нас в кампусі студентський фестиваль. В основному все обертається навколо їжі, студенти різних лабораторій готують різну хавку і продають її в палатках, кричать зазивають - приходиться майже все пробувати щоб нікого не образити. Походили погуляли, потім зустріли знайому тютку, Лена з нею кудись пішла, Марічка заснула і я прийшов в лабораторію поки вона спить. Вирішив одразу повісити кілька фоток і написати пару слів. Спеціально для Богдана Миколайовича бо він вже почав переживати де ми пропали. Дома інета нема бо переїхали на нову квартиру а в універі не прийнято займатися особистими справами. Тому ми трішки пропали з ефіра - зявимося аж в грудні бо інет буде з першого числа.

student fest november 2010