Летимо з шефом на конференцію в Париж. О бля! Париж! Скільки пафосу в цьому слові. Признаюся чесно мені це все до одного місця. Я вже постарів достатньо для того щоб бути більше привязаним до свого дітвака ніж хотіти злітати в париж лондон ньюйорк санфранциско чи токіо. Так, цікаво. Так, нові враження, зміна обстановки, але зовсім не те що було в двадцять три роки коли від слова прага або будапешт "на шару" виступав гарячий піт, червоніла шкіра і зявлялася жалка сльоза жебрака якому дають можливість поісти з дорогоі тарілки ікру позолоченою ложкою. Да я радуюся тому шо мене зараз обслуговує "дорога" китайська стюардесса і час від часу підливає червоного. О да, вино, справжній друг який дозволяє розслабитися під час польоту і під час конференціі. Це дійсно та річ заради якоі вартує розпочинати всю цю процессію подачі заявки на конференцію поіздки в посольство за шенгенською візою, недосипів і переідів під час подорожі. Лише вино гармонійно вписується у весь цей бардак і згладжує гострі кути, затуманює ту шо нетреба і просвітляє ту що необхідно частину мозку. А Париж це як я вже й сказав - до одного місця.
Ну і звичайно небо. Під час сьогоднішнього польоту були чудові хмари над Новосибірськом, майже квадратні. Вот такі.
P.S.: Приіхали, добралися до готеля, по дорозі мене чуть не зіло парижське метро. Сідушки в поїздах грязні, оббльовані чи шо, дехто кладе на них ноги no problem. По всюду граффіті, де лиш можна, на поіздах, на складах, на кришах і в тунелях кілометрових стіни покриті надписами. На вулицях цілуються і обнімаються молоді пари ну короче да - зразу видно город любви. Сиділи в ресторанті їли піццу і пили вино було кайфово, тому признаю шо перший абзац написаний в мучитєльно довгому 12 з половиною годинному перельоті, що зробило свій вплив.
Немає коментарів:
Дописати коментар