Колись в студентські часи був час що ми з Саньком і Дюрьом (універститетські сокурсники і близькі друзі) ходили майже кожен уікенд на рибалку (Латориця, стариця, бистриця і ще якась ...ця, Чоп, Дачне). З памяті виринає куча ржачних моментів, Юрин голубий москвич, куплений в 1980их з пробігом 1000 кілометрів, на якому були зняті бокові зеркала (шоб не спиздили) у 2002 році. Памятаю як раз в цьому москвичі закінчився бензин і ми толкали його по полю десь два кілометра, поки я, як фізично найслабший в команді, майже не втратив свідомість і ми зупинилися на передишку. І тоді Юра заглянув в багажник і там виявилося двохлітрова пластикова бутилка з бензином, яку Юрин тато, який зняв бокові зеркала шоб не спиздили, запасливо приготував на чорний день. Який власне і настав, бо я вже міг тільки лежати, хтось мав рулити один толкати не міг. Чи двоє... Леночка тоже була тоді? Не памятаю.
Короче завтра буде без таких пригод то точно, але все одно я жду не дождусь тої рибалки.
Привіт Романе! ;)
ВідповістиВидалитиНатрапив на твій блог випадково, через "треті руки" з блогів онлайн-знайомих.
Дуже сподобалося.
Я не маю звички писати такі "звернення" до незнайомих людей. Але лише через те що твій блог справді цікавий, не хочу залишатися байдужим.
Незважаючи на захоплюючий матеріал кількість русизмів вражає, а матюки — добивають остаточно.
Я не говорю про ті російські слова які ти вставляєш навмисне, для жаргонності, зрозуміло що це такий стиль. Але попри це, інші побутові русизми псують враження про статтю...
Матюки, звичайно, справа особисто кожного. Але якщо Ви пишете не лише для себе, але й для нас, читачів, і Вас цікавить думка людини яка читає Ваш блог, то знайте — незензурні вислови не додають жодного шарму Вашим статтям, а лише викликають відразу.
Особливо, знаючи що Ви виховуєте донечку. Якось не складаються докупи образ турботливого тата , яким Ви без сумніву, судячи зі всього є і оте нерідке "суканахуйблядь".
Розумію, що після таких слів, швидше за все Ви "пошлете" мене кудись далеко і глибоко, а коментар видалите з найщирішими побажаннями не пхатися не в свої справи. ;)
Але перед прощанням хочу знову нагадати, що написав все це лише тому, що дуже Ваш блог, в загальному, дуже сподобався і хотів би з приємністю читати його й надалі.
На цьому дякую. Бажаю вдячних читачів, натхнення і душевної сили перебувати далеко від рідного дому.
З повагою, сподіваюсь постійний відвідувач.
Привіт. Дякую за відповідь і за врівноваженість.
ВідповістиВидалитиПрощався більше з коментуванням (та й очікував менш спокійної реакції, якщо чесно :) ).
Хоч і натрапив випадково — перечитую всі пости: від останнього і рухаюся помаленьку до першого.
Не знаю чи вистачить мене на довго, але поки що — не можу відірватися. ;)
Ти ж розумієш що писав не для того щоб тебе привстидати чи дати повчання? Тим більше, що судячи з приблизно однакового віку дітей, різниця у нашому віку не вимірюється поколінням. :) Тому я не мав на увазі що ти зобов’язаний комусь і повинен "виправлятися".
А лише щоб показати тобі що для чого б ти свій блог не вів — його з задоволенням читають і інші. Якщо ти не помічав — просто звернув твою увагу.
Ще раз дякую за увагу.
P.S. Ми "в нас" теж не "розмовляємо", переважно "говоримо". :)
P.P.S. Можливо стане в нагоді: http://orphus.ru/uk/
Може і не хотів, але привстидав :-)
ВідповістиВидалитиНе зважаючи те що різниця у віці і не вимірюється поколіннями (я молодший на три роки) - до думки старшного товариша (японська риса) - треба прислуховуватися.
Виправлятися треба і я про це давно думаю. Переважна більшість постів у цьому блозі написана по формі листів близьким друзям. Я спочатку почав писати розлогі листи на батьківщину, але виявилося що у людей нема часу не те що писати відповідь а навіть і читати довгий текст. Так почався цей блог де і матюки і русизми це моя native language. А давно пора би було задуматися що це може буде читати хтось старший або чутливий до мови. Тому виправлятися треба, якщо хочеш то це обіцянка самому собі а не тобі :-)
Привіт.
ВідповістиВидалитиЯ дочитав блог, стаття за статтею, до середини (по датах, не знаю як там по кількості статей).
Але вже на 2-3-й сторінці я звик до твого стилю і перестав помічати те, що не подобалося мені раніше.
Тепер очевидно що це перше враження, для мене, склалося неправильно. Я сформував собі неправильний образ автора - такий собі "гопник-хуліган". Але бачу що помилявся.
У Вас чудове почуття гумору. Закарпатська говірка додає особливу автентичність. А русизми то таке... Не так їх і багато. :)
Як би там не було, зауважені мною особливості письма ніяк не заважали мені в подальшому читанні.
Дякую!
Ну слава Богу сятому! Значить виправляти прийдеться небагато! Гопник-хуліган! Юрій так давно мене не смішив ніхто - дякую за ці слова! А чому знову на "Ви" - почали з ти може вже й так продовжувати. Бо я тоже тоді на "Ви" перейду.
ВідповістиВидалити:) ;)
ВідповістиВидалитиТа ні, "Ви", просто для офіційності. :)
Рибалка відбулася? ;)
ВідповістиВидалититак - рибалка відбулася успішно - зараз пожарю рибу і якщо буде час перед сном повішу пару фоток і культурий текст
ВідповістиВидалити>і культурий текст
ВідповістиВидалитиСухий "культурний текст" добре пасує для енциклопедій. :)
Це в мені жартує "гопник-хуліган" :-) Текст звичайно буде такий який вийде.
ВідповістиВидалитиБлоґ цікавий пишете, Японьско стає набагато ближчим.
ВідповістиВидалитиДякую Tuman, але майте наувазі шо японське в моїй інтерпретації може бути не таким яким є насправді, у храми не хожу, чайні церемонії не відвідую, гейш не запрошую :-)
ВідповістиВидалитиСловом на обєктивність не претендую аніскілечки.