Вчорашня рибалка відбулась! Все пройшло по плану, зустрілися в 9 ранку біля університета: я, двоє студентів і сенсей із молодшим сином. На шефовому автомобілі десь за 10 хвилин добралися до місця риболовлі (платний паркінг). Вот коротка карта місцевості із вказівкою де саме відбувалася риболовля.
Описувати мало що. Все дуже по-японськи. Хочеш ловити рибу в безпеці і в хорошому місці - плати тищу єн. Немаєш удочки і снастєй? Плати тищу пятьсот і получиш і одно і інше. Плюс оранжевий жилетик який не дасть твоєму тілу потонути якщо ти раптом впадеш у воду. А далі лише кілька фоток з описом рибалки. Мабуть цікаво таке лише рибакам - тому прошу тиснути далі.
Ранок біля моря в сонячну погоду в кінці жовтні коли температура повітря 20 градусів це дуже круто, і за це я дуже сильно люблю Японію. За її літній клімат восени.
Конкуренти вже позаймали всі кльові місця і нам вже ніди приткнутися тому я тільки фоткаю і ми йдемо на таке місце де нема риби.
3 кілограма маленьких креветок.
Мішаємо з кілограмом хлібних сухарів і таким чином отримуємо прикорм для риб.
Хоч я і не платив за вхід як рибак, пройшов як фотокореспондент, мені сьогодні пощастило зловити першу нашу рибку - морського окуня червонуватого кольору. Це сталося тоді коли я вчив Тао, який удочку тримав перший раз в житті.
Сьогоднішнє фото того кусочка що виходить в море. Позавчора було показано те саме лиш прошлорічне чи поозапрошлорічне. Нічого не змінилося, правда?
Типовий японський студент що захоплюється рибалкою. Без імен. Оленка має впізнати.
Рибалка в Японії це переважно хобі старших чоловіків - так точно як і в Україні. Вони просто вбивають час - у кожного є в середньому 20 років після пенсії. Заздрю японським пенсіонерам.
Жінки не виняток, і старші і молодші з діточками.
Ставрида на крючку на фоні інших рибаків. Море велике риби багато - вистачає на всіх.
А це щось неїстівне та ще й зацеплений за спину а не за рот. Риб що чіплялися за спину або за живіт або за око або за хвіст було дуже багато - значить що концентрація їх в тому місці куди ми закидували наші крючки дійно дуже велика.
Також не рідко чіплялися фугу - десь пять разів за весь час. Звичайно ми їх відпускаємо - тому що в домашніх умовах краще не ризикувати з приготуванням.
На одній удочці шість крючків з кольоровими резинками що імітують креветочки. Тому іноді на один покльов чіплялися і дві рибки або навіть три.
Ось мабуть і все - наша компаша.
Наш сьогоднішній улов це відерце і ще один ящичок ставридки (jack mackarel, アジ) думаю кілограм десь 5.
Японці кажуть що рибка смачна - але їдять вони її лише у формі сашімі, тобто сиру. Я взяв пять штук на пробу щоб приготувати в домашніх умовах. Пошукав по інтернету, жарити можна - що я і зробив. Вийшло смачно, кісточок небагато. Іншу рибу студенти понесли в лабораторію де її мали почистити і заморозити. Ось така рибалка у морі дорогі друзі.
А у нас теж сонячна погода і 20 градусів! І в Японію їхати не треба! :)
ВідповістиВидалитиА на рибалку? морську?
ВідповістиВидалитичудово! я на рибалку останній раз ходив десь у 1990-му році :)
ВідповістиВидалитиОго, я у 1990 ще лиш в третій клас ходив, і про рибалку навіть уяви не мав :-) Але в нас на Закарпаттю рибалка це справжнє випробування, в той час як тут (якщо ти ловиш в рибному місці) це розвага для пенсіонерів і мамочок з дітьми. Риба не "клює" а нараз їсть і тягне - і її треба лише витягувати.
ВідповістиВидалити[жарт]
ВідповістиВидалитиНавіть боюся спитати чому того пана, на фото, хтось має впізнати по сідницях. ;)
Напевне щось пов’язане з медичною практикою. :)
[/жарт]
Який blogspot розумний. Пише "More". натиснув — і справді море. ;)
ВідповістиВидалитиЮрій, можна не попереджати про жарт. До мене правда іноді не доходить, тому що в Японії почуття гумору притупляється, але якщо я навіть не зрозумію то може буди смішно.
ВідповістиВидалитиА той пан на фото це наш студент, просто Оленка його знає, він завжди ходить так шо штани звисають з гузиці. Такшо нам його сідниці знайомі краще за його лице :-)