Знову про ангіну, медицину і наш вихідний день

Сьогодні у нас з Марічкою чудесна погожа неділя, і в той час як в Украіні на вільних всенародних виборах вирішується доля краіни ми насолоджуємося сонцем і свіжим вітром, гуляємо в теплих кофточках з цібзарами розстебнутими наполовину.

Для бажаючих прочитати більше...

Пишу цей текст в дворі перед домом - Марька зранку виїла мене з постелі в розпалі гостроі ангіни, яку я зараз тровлю благословенними антибіотиками американсткого винахідництва і японського виробництва. В такі моменти відчуваю себе захищеним, і хоча загальний стан такий же важкий як і завжди при гострій ангіні.

Да, відколи ми з Марьою самі в Японіі, ангіна у мене вже другий раз, це при тому що інших захворювань практично не було. За ті рази що ангіна була в Украіні у Оленки, і у мене тут, я вже навчився практично безпомилково ставити собі діагноз, і до лікаря японського хожу тільки для того щоб отримати кваліфіковане підтвердження і рецепт на антибіотики, без яких ангіна може привести до страшних наслідків. На цей раз все вийшло практично ідеально, я не тягнув з походом до лікаря а пішов у перший же вихідний для мене, і у останній робочий день протягом тижня для лікарів тобто в суботу, десь на третій день після виникнення симптомів.

Оскільки в пятницю прийшлося говорити по скайпу більше троьх годин - голос на момент візиту в клініку вже був відсутній і з боку це виглядає круто, як сказала вчора Марта Іванівна, для того щоб видавати якісь звуки мені потрібно користуватися ребрами - короче шоб звук ішов ізсередини. Сьогодні вже краще - після троьх доз антибіотиків, нестероідних протизапальних, бронхолітиків і 12 годин сну голос став як у Леонарда Коена у вісімдесят років (хоча у нього такий вже давно).

Про що це я - ага ну так вот про то що як це все таки круто коли система охорони здоровя працює злагоджено. Коли візит до лікаря доступний для кожного, коли не треба звонити якимось знайомим по телефону, коли ти платиш за роботу дохтора в касу, отримуєш чек і тобі гарно дякує медсестра і щиро бажає тобі найшвидшого одужання. Здається всі рази що ми хворіли в Украіні, діагнози нам ставили друзі, які ще може і не були де-юре лікарями, тобто до отримання диплома лікаря або до отримання ліцензіі. Тоді я думав вот як круто що я вирвався з карми "сімї робітників", і тепер в мене стільки знайомих лікарів і ми можемо відчувати себе захищеними з цими знайомими. Тоді мене взагалі не турбувала доля тих хто іде загальним потоком в лікарню очікуючи кваліфікованоі лікарськоі допомоги. А тепер мене це хвилює і я мрію прро той час коли у нас в Украіні охорона здоровя буде хоча би на такому рівні як в Японіі. Це до речі не ідеал, в багатьох краінах іще круче.

Ну а зараз я просто чекаю Марьку, на лавочці, поки вона з новими друзями, і дихаючи свіжим повітрям по совєту дохтора Комаровського, пишу цей текст. Температура повітря десь 20-21 градусів по Цельсію. І якщо задуматися - це реально супер щасливий і безтурботний момент, для мене це дійсно так: мабуть не існує матеріальних речей, які би могли підвищити величину "щастя". Може це і не так, але здається що цінувати і любити такі моменти я навчився саме в Японіі. Як казав якийсь мудрий (недавно хтось цитував на фейсбуці) - той хто поняв жизнь уже не спішить і може радуватися таким вот простим речам. Хотілося би думати що я близький до такого стану, хотя це тільки на вихідних, звичайно я тоже спішу як дурак.

А ще сьогодні ми відкрили для себе "оден". Оден це зимова японська хавка, і в принципі ми вже їли щось подібне багато разів. Оден це така каструлька в якій багато всяких хавок-ніштячків, які покояться-настоюються дуже довгий час у смачному бульйончику обмінюючися вітамінами і мінералами. Тепер коли офіційно почалася зима оден в Японіі можна купити на кожному кроці, в конвіні (цілодобовий аналог наших абецешок). І що цікаво - це надзвичайно здорова пища, там багато овочів, тофу, коріння. І вот сьогодні, оскільки я убитий ангіною і відсутністю кави вдома, ми вийшли на обід на вулицю і купили собі на обід пару штучок з одена. На фотці зверху показано як це виглядає в магазині і в мене в руках. Білкоіду-Марічці звичайно купили караге - жарені кусочки курочки хоча вона також запила бульйоном і зїла пару овощних макарон з одена.

І вот на цій фразі Марька загубилася і я пішов її шукати в сусідній двір - тому сьогоднішній допис тут і обривається. Бажаю всім перемоги на виборах! 

Ціни на овочі в Японії. Вдогонку за попереднім дописом.

Оскільки кулінарні дописи "надзвичайно" популярні в цьому блозі (про то як готувати бамбук наприклад) то сьогодні порадую хазяйок і домогосподарок ранковою покупкою в нашому дворовому магазинчику "овочі і фрукти". Нечасто, але було що мене запитували скільки стоїть то чи інше. І да, мені противні розмови про ціни про покупки про шопінг, про все що стосується грошей, але іноді ці розмови мають місце, тому нікуди від них не дітися.

І тільки для того щоб компенсувати "бюджетну вечерю" яка дійсно навіть на українські гроші виходить досить дешевою - ось фотографія овочів-фруктів з моєї ранкової закупки. Незважаючи на те що це дуже дешево по-японським міркам, бо куповано в дворовому магазинчику (чеки не видають, касового апарата не мають - короче продають як моя бабця на базарі пл. Корятовича - якихось 15 років тому назад) це все ще досить дорого по європейським, і звичайно по українським цінам.

Фотографія з японськими цінами віднімаючи один нуль можна отримати ціни в гривнях.

Така вот арифметика - особливо мене вбивають ціни на помідори, в Японії домашній томатний сок виходить дуже дорого. Ну і канєшно яблука - в кращому випадку одно яблуко 10 грн а як правило навіть трішки дорожче. Сьогодні я ще розказував продавцю що у нас яблука і помідори поштучно не продають, вірніше про те, що ціни встановлюють не на штуку а на кілограм, а він дивувався. Картопля і хліб теж дорого, але терпимо - бо є рис, а він як відомо - усьому голова. Хто не чув хохму - щоб краще порозуміти молитву отче наш - в японському перекладі хліб замінили на рис - щоб понятніше, як не як "рис нас насущний" має якийсь сенс в даному суспільстві.

Така от арифметика, може когось позабавить, дорогі друзі (це якесь дурацьке звертання я використовую, чи не так? Прямо як Ющенко. Може напишете в коментах як хочете шоб я до вас звертався :-).

Ну і користуючися нагодою рекламую свої попередні кулінарні пости яких вже назбиралося аж декілька:
1. Такеноко - паростки бамбука - технологія приготування.
2. Суші з морського їжака - смакові враження.
3. Ресторан в якому ми з Марькою вечеряємо 3-4 рази на тиждень коли з нами нема мами.
4. Літня японська лапша нагаші-сомен яку пускають по водостічній трубі.
5. Про наше харчування взагалі із гарними фотками.
6. Про то як ми обідаємо в університеті - цей допис чомусь ніхто не помітив - всього пару переглядів - там мєжду прочем дуже цікаво розказано про японські і корейські пословиці.
7. Коротка заміточка про рамен який ми їмо з Марькою досить часто - раз-два на місяць і де нас дуже добре знають.
8. Рецепт приготування роллів, почти шо суші, який можна сміливо робити в українських умовах

Ну і канєшно попередній рецепт тофу з молодими паростками але це вже всі бачили.

Короче поки перебрав усі дописи аж стомився - і здивувався скільки всього вже написано за ці три роки, бля є шо почитати. А как інтєрєсно!!!

Tofu-moyashi-rice. Бюджетна вечеря в Японії.

Давно не було кулінарних постів - ось будь-ласка. Сьогодні мені захотілося чогось максимально простого (чи правильніше мінімально простого) поїсти на вечерю. Тому ми готуємо тушковані паростки злаків з сиром тофу.

Ось мої інгридієнти - рис 100 гр (40 єн) кубик сиру тофу 400 гр (29 єн) пачка паростків 200 гр якихось злаків (9 єн) маринована слива уме (5 єн), огірок (50 єн), олія плюс спеції (10 єн). Сумарно - 143 єни чуть менше за два долари американські - десь 14 українських гривень. Погар дешевого червоного вина California з тетрапака - 50 єн - десь 5 грн. Три сока для Марьки - 129 єн - ще 13 гривень. Вродіби все порахував - сумарно 32 гривні. Повноцінна вечеря для двох і ще рис Марьці на завтрашній обід.

фотка інгридієнтів до приготування

А кулінари жмуть сюда для продовження

піджарюємо тофу 5 хв

бланшируємо паростки 3 хв в киплячій соленій воді і відкидуємо на друшлачок

зєднуємо все в одній сковорідці мішаємо

додаємо спеції і тушкуємо ще 3-5 хвилин

З самого початку єстєственно паралельно готуємо рис - вірніше рис готує рисоварка. А ось фотка готової вечері без особливих понтів, Марька вже почала їсти свій огірок.

Ну і крупним планом, так як японці люблять по телевізору показувати

Огірки сюди вобще-то не пасують, просто моя Марька з овочів їсть тільки огірок заправлений оливковою олією та лимонним соком - практично більше нічого - тому для неї я такий "салат з огірка" роблю часто. Сьогодні розмовляв зі студентом з Китаю, ми разом з ним ходили в магазин і він також купив тофу. Я запитав як він його готує він сказав що тілки піджарить і кладе зверху на рис - от і вся вечеря. Всім смачного!

Sea urchin sushi. Cуші з морського їжака

У мене сьогодні короткий кулінарний пост, точніше коротка кулінарна нотатка. Ходили вчора на суші. Колись для нас це було справжнє свято, впрочем воно і до сьогодні так, просто вже ходимо не часто, так пару раз в місяць коли сильно когось припре. Ну так вот вчора відбулася "кулінарна подія". Попробували суші з морського їжака. Вірніше попробував я, Оленка вже якось давно пробувала. От як це диво виглядає в тарілочці і при макро розгляді.

Шо сказати - враження справило сильне, мені здалося що саме так має смакувати концентроване, старе лісне болото, чи давня каналізація, ну вобщем гавно гавном. Ми ніколи не розбираємося з Оленкою в деталях, але вчора коли прийшли додому то першим ділом я шукав в інтернеті що такого корисного в ікрі чи молоках морського їжака. Звичайно можна знайти міліон хвалебних відгуків, шо там внутрі мало не панацея від ушитких хвороб, шо це секрет японського довголіття, і вобще через пару хвилин після вживання страви з морського їжака покращується настрій і понижується холестерин. Да дійсно через кілька хвилин коли я вже закусив його іншими сушами і маринованим імбірем і лимоном і запив пивом і зеленим чаєм і відчутий смак накінець то зник, я був щасливий, що пройшов це випробування. Але ніколи не порекомендую це пробувати нікому. Тільки справжнім дослідникам різних смаків, хто готовий і тараканів їсти і зародки ціплят або черваків.

От власне і все що я маю честь вам сьогодні повідомити, дорогі друзі.
Відмічайте внизу - цікаво?  весело? херня? Пишіть даякі коментарі, якщо звичайно є що запитати або сказати. Я їм дуже радуюся. Окей.