Сьогоднішнє моє повідомлення - ще один запис в щоденник нашого сімейства. Хто в курсі а хто може і ні, наша мама все ще студент медичного факультету УжНУ. Наступний навчальний рік має бути останнім, після чого почнеться тривалий (в середньому три роки) період проходження первинної спеціалізації, або інтернатура, і лише після того наша мама буде справжнім лікарем, хоча диплом отримає вже через рік.
І ось як тільки Оленка приїхала сюди до нас на ці літні канікули - кожен день ми обговорюємо яким же лікарем стати - яку професію обрати. І ось позавчора у нашої Лєночки відбулося просвітлення прямо як у Будди і вона за один день - даже за половину - осознала то ким саме вона хоче бути у медицині. Ця переміна сталася настільки разюче що мені дуже хочеться це записати і запамятати - бо це інакше як просвітленням не назвеш. Від того моменту як вибір професії було зроблено - все що було у неї в житті - всі її інтереси, плани, амбіції, досвід - дуже чітко і тонко підійшли до вибраного. І вже два дні Лєна ходить щаслива, що вона це осознала - а ще тиждень тому було ниття кожного дня - ким стати, яку професію вибрати.
Порівнюючи з собою - трошки заздрю бо у мене ніколи не було такого пориву шо я хочу бути фізиком, хіміком, грузчиком, там чи сям, і тому важко сказати чи йду я до якоїсь своєї мети чи просто пливу по течії - намагаючись не заплисти в якесь болото чи сісти на міль. А у неї все чітко - "задачі ясни - целі поставєни". Оскільки Оленка студент УжНУ - а десь 20 процентів зареєстрованих прихильників цього блога випускники саме цього закладу - і більше того саме медичного факультету - всі проходили інтернатуру і вибирали професію - я буду дуже вдячний за будь-які рекомендації або коментарі з приводу як вибирати те що тобі подобається. Це взагалі комусь вдалося? Чи всі взяли то шо дають? По зрозумілим причинам я не можу оголосити яку саме професію Оленка обрала. Покишо це буде секрет поки щось не вирішиться в Ужгороді в рідній альма-матер.
Точно так само... Одного дня прийшло відчуття - і все потроху стало на свої місця. Хоч і не дуже спочатку хотілося, потім стало цікаво, зараз знову не дуже. Все залежить від усвідомлення того, чого ти реально зможеш добитися у вибраній галузі. Спочатку бачиш усе в рожевих фарбах, а коли трохи розберешся - починаєш шкодувати. Бажано якомога скорше розібратися, щоб не розчаровуватися тоді, коли вже запізно (або занадто тяжко) щось змінювати. Удачі!
ВідповістиВидалитиЩо значить "від усвідомлення того чого ти реально зможеш добитися у вибраній галузі". Хіба може студент усвідомлювати чого він зможе добитися? По-моєму це лотерея, може тому у мене ніколи не виникало таких вот просвітлень. Треба намагатися любити все що робиш, тим більше в медицині - це здається має бути цікаво всюди, якою би ти спеціальністю не займався. Ти рятуєш людей, приносиш їм полегшення, знімаєш біль, короче "бог". Мені здається я би був дуже хорошим лікарем, але вже точно шо пізно міняти. Тому тепер всі ресурси інвестуємо в Лєночку. Може виросте і почне гроші заробляти, а я тоді піду домохазяйкою - діток ростити і мемуари писати.
ВідповістиВидалити"усвідомлення того чого ти реально зможеш добитися у вибраній галузі" - це твоє розуміння, зможеш ти реалізувати свої знання і вміння в тій системі охорони здоров"я, в якій будеш працювати. Бо ти можеш навчитися багато чому, але ніколи в житті не зможеш це виконати, бо просто не будеш мати на чому і з чим. Можу я хотіти бути генетиком чи імунологом чи біохіміком, якщо крім колориметра зачуханого в лабораторії не буде нічого. І може, дистильована вода. Тому, як би ти не хотів займатися генною інженерією, там цікаво не буде, бо ти нічим не будеш займатися. А заробляти гроші в медицині? Ну точно не в Україні... Хіба обманюючи людей...
ВідповістиВидалитиАх ось що ти мав на увазі. Так, генетиком точно шо треба думати і усідомлювати. Ну Лена аж так не випендрилася - а вибрала собі більш простішу медичну професію - таку яка пригодиться і на війні, і в мирний час, і в бідних країнах і в багатих. На рахунок заробляння грошей в Україні не розумію чому ти такий скептичний. Система охорони здоровя не досконала - це зрозуміло. Тому подяка від пацієнта особисто лікареві не повинна вважатися взяткою, хіба що лікар вимагає. Я знаю багато лікарів закарпатських - небідних але не тому що вони обманюють людей а тому що лікують їх чесно, так як тільки можуть в сучасних умовах, і за це пацієнти їм благодарствують. І як би там не було вважаю нормою заплатити лікарю за лікування, хоча да - дуже би хотілося не мати таких матеріально-економічних відносин.
ВидалитиІнша справа взяточний безпрєдєл в системі медичної освіти в Україні, тут гроші платяться не за роботу. Але я не можу про це разглогольтсвувати зараз, бо нам предстоїть з цією машиною "боротися" чи "злитися в екстазі" на прєдстоящих розподілах. І тільки після того як все буде пройдено - історія можливо стане достоянієм общественності :-)
Ти це вважаєш нормою, але багато хто із пацієнтів це нормою не вважає і думає, що медична допомога - це щось дане від Бога, за що навіть дякую не треба сказати. Коли заходять, відкриваючи двері ногами і кричать, що ти йому щось "довжен", якщо зустрічають відпір, то зразу біжать до начальства, а потім ще й можуть піставити, кинувши якусь копійку і привівши на це міліцію - а там ніхто не скаже, що вважає нормою подяку лікарю. Зараз це звичайна практика в Україні. З нового року усі крупні покупки можна буде проводити тільки через безготівкову оплату, тому в будь-якому випадку треба буде пояснювати, а звідки ж у тебе зайві гроші. Щоб їх легально покласти в банк, треба оформити купу ліцензій, довідок і т.д., бо ти не можеш просто так займатися приватною медичною практикою без них (те, що ти можеш працювати в державній лікарні, вже чомусь недійсне), потім з цього усього сплатити податок. Так що скоро й самі лікарі не захотять ніякої подяки, бо її можна буде засунути лиш ... в ... От тобі й Оленці найближчі перспективи вітчизняної системи охорони здоров"я.
ВидалитиБоротися з машиною не вийде, доведеться злитися в екстазі, але це доволі дорого і ненадійно. І все одно безперспективно, бо жодне місце роботи тобі не принесе ні спокійної, адекватної можливості працювати й заробляти (завжди буде висіти дамоклів меч над головою), ні морального задоволення. Найкраща перспектива - Угорщина, Словаччина, Чехія, Польща, де реально достатньо легко (порівняно з іншими євро-країнами) нострифікувати диплом і легально працювати, тим більше, що в них (поки що!) дефіцит лікарів. Потрібно тільки знати мову і перескласти основні екзамени зі спеціальності (інтернатуру). І про це треба думати і домовлятися вже.
класно, коли приходять такі осяяння :)
ВідповістиВидалитиТак погоджуюся, особливо в таких професіях. Для фізиків це мабуть не актуально. У вас як було Ольга?
Видалити