Прививка від правця.

Текст написаний вчора поки чекав у лікарні після прививки.

Сьогодні зробив собі першу свідому прививку в дорослому віці. Від столбняка. Недавно по університету приходив лист, що мол хто хоче обновити собі прививку від правця (здається так правильно рідною мовою), ну і я звичайно попросився адже "на шару" і прививка - вкусняшка.

Якщо щось медичне йде від університета то все безплатно, як то прививки або медогляд. Медогляд в принципі обовязковий, але деякі дослідження опціональні, - так вот я завжди беру все по максимуму, з радістю здаю лишній раз не тільки мочу але і кров. Все пояснюється боягузтвом - дуже боюся серйозних хвороб, і дуже хочу, чуть шо виявити їх на ранніх стадіях, де їх ще рельно можна буде вилікувати.

Колись, дуже також боявся і лікарів, коли жили в Україні. Потім, після того як попрацював чотири-пять років в онкологічному диспансері, то перестав боятися, а навпаки почав гордитися скільки в мене знаймих лікарів - і якщо щось то врятують від любої хвороби. Так розумію що в реаліях сучасної України це не зовсім так, френди по фейсбуку часто шлють прокльони оборотням в білих халатах, але я все одно не поділяю такої думки. В кінці кінців в мене жона лікарь.

Але тут в Японії (незважаючи на мовний барєр і відсутність лікарів друзів або знайомих) взагалі лікарям дуже довіряю, готовий їм віддатися безпрекословно. В японських лікарнях віє таким спокоєм, тут такий затишок, що на пропозицію лікарки посидіти хоч 10 хвилин, почекати чи не трапиться анафілактичного шоку (тіпа давно не робив прививок, просто щоб переконатися що все буде окей) я відгукнувся з радістю, і сижу вже двадцять хвилин, пишу цей текст в холлі біля реєстратури. Ось що я бачу перед собою, кучу пустих крісел і величезний телевізор на якому супер тихо показують щось, так, щоб нікому не заважало.

Це велика лікарня що займається occupational medicine, так розумію переважно медоглядами. По виду, я був один університетський работнічек, всі інші, що також ходили по кабінетикам, переважно були в робочих спецовках: електрики, будівельники, асфальтоукладчики, яким також потрібно проходити планові медогляди, перевіряти артеріальний тиск, слух, міряти гемоглобін в крові і час від часу робити прививку від грипа. Сижу, уміляюся і думаю, що тільки такий підхід може бути фундаментом здорової нації (фізично здорової, не обовязково ментально). От цього не купиш ні за які гроші дома в Україні. Коли медицина доступна для всіх бажаючих, а особливо працюючих людей - це круто. Коли працедавець сам настоює на медогляді, сам зацікавлений щоб в нього раптом не помер від раку шлунку електрик або шофер - це круто. Може людське життя тут цінується і не дуже сильно - але життя працюючої людини контора береже...

Dracula insect dermatitis in Japan. Клініка, діагностика та лікування.

У нас тут накопилося кілька новин, тому настала пора увіковічити їх в коротких історіях, для себе і для тих хто іноді запитує як справи і шо нового. В сьогоднішньому дописі розказую і показую фотки захворювання з яким зараз бореться наша мама. Одна з назв захворювання уже згадана в заголовку дописа і це зовсім не жарт. Як показує статистика відвідування цього блога - медичні теми найбільше цікавлять читачів - так дописи про Марькин дитячий грип і дитячу вітрянку - найпопулярніші, судячи по числу переглядів.

Короче десь тиждень тому назад у Оленки зявилася ранка на руці, яку ми помилково прийняли за хімічний опік від якоїсь кислоти з якими вона працює в своєму медуніверсититі на своїй волонтерській роботі. Оскільки опік був на тильній стороні руки, в тому місці де носять годинник то одним з варіантів також був контактний дерматит, який розвинувася на дорогий годинник адідас, який законна дружина випросила собі від мене в подарунок. Так виглядала ця ранка десь через три дні як ми її виявили.

Читати історію захворювання далі Ранка як ранка, зняли годинник, але через день два зявилися пару нових подібних шкірних уражень - тепер вже на ногах.

Тут ми вже практично виключили хімічний опік, незважаючи на те що і ці рани були дуже схожі на опік, розвивалися повільно і боліли як опік, забігаючи наперед - іх також треба диференціювати від звичайного хім. опіку. Оскільки клініка у вигляді больового синдрому наростала, а саме після почервоніння почали зявлятися волдирчики і рани поглиблювалися, ми вирішили що прийшла пора звернутися до лікаря. Благо зараз Оленка працює в університеті, який "зліплений" з величезною університетською лікарнею. Варіантів діагнозу які у нас були перед походом до лікаря - залишилися два, рожевий лишай і герпес зостер (це варіант від мене). Але і тут ми помилися, далося взнаки наше украінське, географічне походження. Лікар дерматолог же поставив діагноз за 30 секунд - оскільки як виявилося клінічна картина вказана на фото була дуже типова для одного цікавого захворювання з яким ми би ніколи не зустрілися живучи на батьківщині. І ось наш діагноз - контакт з Paederus fuscipes - невинною комашкою яка сама ніколи не нападає на людину і даже попавши на неї, ніколи не кусається, але в своєму тілі містить дуже нехорошу речовину яка називається "педерін" (цілих 0.025% ваги тіла) назва канєшно тоже відповідна. І ось при контакті з цією речовиною і виникають такі шкірні рани які тривожили і все ще тривожать нашу маму. Такшо в принципі перший діагноз - контактний дерматит був правильний - лиш не на новий дорогий годинника а на маленьку нещасну комаху яка живучи у вологих лісах у грунті, якимось чином - скоріше за усе залетіла до нас додому і мабуть під час сну попалася під руку нашій Оленці. Із інтернета стало відомо що яд цієї комашки - цей самий педерін не менше і не більше а аж у 100 разів сильніше яду кобри.

Ось вона наша красуня разом з формулою хімікату який ситнезується в її тілі по божому умислу. Таким чином діагноз правильно називаіться Paederus dermatitis або Nairobi fly dermatitis або ще Kenya fly dermatitis або так як винесено в заголовку поста або просто лінійний дерматит по якому, собственно, я так собі думаю, і було виставлено діагноз. Як я вже сказав - лікарь дерматолог одразу поставив діагноз. А лікування... Лікування практично ніяке - так як прийнято в Японії. Просто стероїдна мазь для ран, що містить препарат - якусь наворочену форму преднізолону. І це незважаючи на те що інтернет пише про антибіотики і ще шось і ще шось внутрь. В Японії вважають що організм і сам може справитися.　Для цікавості скажу що реєстрація в новій лікарні зайняла 20 хвилин (~40 USD), заповнення анкети, і симптомів - 10 хвилин. Очікування лікаря більше години - і власне побачення з лікарем - 3 хвилини (~10 USD). Вартість ліків 5 USD. Усе з врахуванням наявної медичної страховки, реєстрація в лікарні з видачею пластикової картки з індифікаційним магнітним кодом сплачується лише раз. Сказали що на виздоровлення (заживлення ран) піде десь тиждень. Так ранки виглядали вчора

Вот така іноді буває Японія, з такими нехорошими букашками. Щоправда Оленка зараз впевнена шо її даже яд кобри не візьме після такої пригоди. Нас з Марічкою на щастя не затронуло ніяк. Наступне і перше що ми зробили це вирішили потравити всю машкару яка може жити в нас дома. Але це вже друга історія, яка закінчилася трошки більш трагічно і про це в наступному пості...

Просвітлення Оленки.

Древні японські анатомічні ілюстрації - автор і точна дата виготовлення - невідомі. Знаходяться в книжці Pinax Microcosmographicus німецького автора Йохана Реммеліна (1583-1632) що потрапив у Японію через Нагасакі. Колись давно... (узяті з ресурса pinktentacle.com який на жаль вже десь рік нічого новенького не публікує)

Сьогоднішнє моє повідомлення - ще один запис в щоденник нашого сімейства. Хто в курсі а хто може і ні, наша мама все ще студент медичного факультету УжНУ. Наступний навчальний рік має бути останнім, після чого почнеться тривалий (в середньому три роки) період проходження первинної спеціалізації, або інтернатура, і лише після того наша мама буде справжнім лікарем, хоча диплом отримає вже через рік.

А це ілюстрація 1809 року на якій показано як лікувати рак грудної залози, зображений випадок пацієнтки у віці 60 років. Узята з книжки Сейшю Ханаоки, де він задокументував свій власний досвід хірургічного лікування РГЗ.

І ось як тільки Оленка приїхала сюди до нас на ці літні канікули - кожен день ми обговорюємо яким же лікарем стати - яку професію обрати. І ось позавчора у нашої Лєночки відбулося просвітлення прямо як у Будди і вона за один день - даже за половину - осознала то ким саме вона хоче бути у медицині. Ця переміна сталася настільки разюче що мені дуже хочеться це записати і запамятати - бо це інакше як просвітленням не назвеш. Від того моменту як вибір професії було зроблено - все що було у неї в житті - всі її інтереси, плани, амбіції, досвід - дуже чітко і тонко підійшли до вибраного. І вже два дні Лєна ходить щаслива, що вона це осознала - а ще тиждень тому було ниття кожного дня - ким стати, яку професію вибрати.

Порівнюючи з собою - трошки заздрю бо у мене ніколи не було такого пориву шо я хочу бути фізиком, хіміком, грузчиком, там чи сям, і тому важко сказати чи йду я до якоїсь своєї мети чи просто пливу по течії - намагаючись не заплисти в якесь болото чи сісти на міль. А у неї все чітко - "задачі ясни - целі поставєни". Оскільки Оленка студент УжНУ - а десь 20 процентів зареєстрованих прихильників цього блога випускники саме цього закладу - і більше того саме медичного факультету - всі проходили інтернатуру і вибирали професію - я буду дуже вдячний за будь-які рекомендації або коментарі з приводу як вибирати те що тобі подобається. Це взагалі комусь вдалося? Чи всі взяли то шо дають? По зрозумілим причинам я не можу оголосити яку саме професію Оленка обрала. Покишо це буде секрет поки щось не вирішиться в Ужгороді в рідній альма-матер.

Японські сучасні винаходи: попільниці біля лікарні.

Уже дуже давно хотів сфотографувати стихійну попільницю біля лікарні Sangyouika daigaku byouin яку я проїжджаю кожен день по два рази - коли відвожу Марьку в садочок і коли забираю її звідти.

 Ось вона легендарна саморобна попільничька - просто прекрасна, як на мій смак відчуття прекрасного.

Японія до цих пір являється країною де ще дуже вільно живеться курцям, і як пишуть всякі здорові сайти - у Японії надзвичайно позорно високий рівень курців серед населення - найвищий серед розвинутих країн. Це все в звязку з існуванням мощного тютюнового лоббі в країні. Не знаю як інших людей - а мене абсолютно влаштовує те що тут до цих пір немає дискримінації курящих людей, і перекурити можна спокійно і в кабаку і на вулиці - в спецільно відведених місцях. Але от мало по малу і тут боротьба з курінням набирає оберти. Основний напрямок цієї боротьби полягає в підвищенні податків на тютюн в звязку з чим десь рік чи два тому були в два рази підняті ціни (тепер десь 6 дол за пачку) на всі цигарки. А ще в парламенті є кучка депутатів які хочуть підняти ціну на пачку цигарок до 1000 єн (13-14 дол). Мене це в принципі зовсім не переймає тому шо я практично не курю і сигарет не купую. Але за наявність спеціально обладнаних точок для куріння дуже вдячний японському народу - бо були моменти у мене коли мені дуже хотілося покурити і я мав таку змогу і не треба було нічого видумовувати

Додатковим кроком боротьби з курінням стало скорочення таких місць - курилок. Почали як годиться з лікарень. І от біля великої лікарні біля нашого японського дому образувалася стихійна курилка. Попільничка показана на фотографії зверху. І в цій курилці - і в цій попільничці для мене повністю відображена культура сучасного японця. По моєму це є якраз прояв найвищої культурності. Вже десь пів-року я спостерігаю цю картину. Хтось (загадка) постійно кладе в недозволеному для куріння, але малолюдному місці поблизу (але не дуже близько) від лікарні пять бутилок кока-коли "без калорій" наповнених водою. І поступово бутилочки починають наповнюватися бичками аж поки вода не стає чорною - ну прямо як настояща кока-кола. Тоді їх змінюють. І бачили би ви це місце - еталон чистоти - ніде не валяється ні бичочка ні мусорка - лише ці пляшки набиті бичками стоять тихенько у куточку. Вот вам друзі - еталон порядності, поваги і любові до ближніх. І це у крові у японців. Тут на вулицях немає мусорників, урн як в Ужгороді на проспекті Свободи через кожні 5 метрів. Тут просто люди не можуть генетично "срати" там де вони ходять, живуть, курять, їдять, чи просто проходять мимо раз у житті.

Японські технології: Тренажер для лиця.

Читав сьогодні новини і наткнувся на рекламку. Взагалі-то не люблю брати ідеї для постів від інших людей але тут просто гріх не розповісти про чудодійний тренажер для обличча. Взагалі в Японії у магазинах дуже багато таких дивних всяких штучок, що зразу і не здогадаєшся що з ними можна робити. Отже - зустрічайте новітній тренажер для запобігання морщин на обличчі, зробить ваше обличча тоненьким/маленьким/втягнутим а не розпухшим/набрякшим/розкиcшим яким воно як правило буває! Читати і дивитися чудеса японської медицини далі...

Принцип дії дуже простий - треба просто запхати у рот і повторяти перші пять букв японського алфавіту або пять голосних українського "А-І-У-Е-О" .

Із рекламних баннерів - рекомендують використовувати його тоді коли приймаєш ванну - воно і не дивно - я кіби когось із такими губами побачив серед білого дня то мабуть не зміг би втримати посмішку. Рекламні проспекти кажуть що в ванні "це робити" по особливому приємно (enjoyable).

І звичайно (не зважаючи на то шо на переважній більшості плакатів жіночки) - ця бавка, цей дивний тренажер може бути актуальним і для чоловіків з "тими ж самими" проблемами.

Ну а от і результат до і після щоб було зрозуміло про що йде мова.

І вся ця краса без усяких антиморщинних кремів може бути доступна кожному у кого є 40 доларів і хто готовий три хвилини в день одягати смішні губи і промовляти пять магічних голосних українського алфавіту або пять перших японського. Мабуть цей пост також треба помітити тегом "японська мова" :-).

Як і обіщав колись - буду намагатися трошки побільше наукових публікацій.

По матеріалам:http://mishajp.livejournal.com і ще кучі японських сайтів - на які посилатися мабуть не потрібно - і так цього мусора в мережі багато.

Дитяча вітрянка в Японії. Клініка, діагностика, лікування.

В програмі набору материнського досвіду на цьому тижні у нас вітрянка.

Спочатку планував написати похожий допис про вітрянку як писав про грип або про ангіну, але тепер передумав і розкажу коротко. По тій причині що лікування вітрянки в Японії практично ніяк не відрізняється від лікування вітрянки в Україні і вчитися тут нічому. Я як завжди начитавшись вікіпедії готувався морально до найстрашнішого і до температури під 40 і до невиносимого зуду і до міліонних висипань. Нічого такого у нас не було. В пятницю зявилася субфебрильна температура з максимумом 38 градусів і горло почервоніло, - дохтор не розпізнав вітрянку і призначив лікування від тонзиліту. В неділю зранку зявилися висипання десь 15 пімпочок з яких лише штук 10-12 були класичними як казали мені дохтори на фейсбуці (пупиришки з прозорою рідиною). В понеділок пішли до лікаря, і сподіваючися на традиційну консервативність японського педіатричного лікування я думав що нам вообще не дадуть ніяких ліків - а скажуть перечекати поки організм сам не поборе. More...

На цей раз ми очікували в спеціальному інфекційному боксі розміром 1х2 метра, я взяв з собою фотоапарат бо знав що ми будемо тут - спочатку дуріли.

Потім сходили до лікаря і за одну хвилину підтвердили діагноз, отримали назначення на звичайний ацикловір проти вірусу і периактин проти почесухи. Крім того отримали "традиційну" японську мазь, про яку вобще в мережі на англійські мові крім назви нічого знайти не вдалося. Phenol Zinc oxide liniment - рідка мазь, суміш фенолу і оксиду цинку і ще якихось додаткових хімікалій - японський універсальний антивірусний препарат для шкіри, та інших шкірних висипань, з довгою історією, як пише японська вікіпедія. І наш дохтор взяв і прямо в клініці змазав вітряночні бібачки на лиці товстим слоєм цієї мазі і даже змазав усюди де лише було якесь почервоніння. Потім нас відправили в бокс і дали нам фен щоб висушити помазані місця.

Так Марічка сердито сиділа і сушилася.

В принципі мазь цікава, бо вона засихає на шкірі як наклеєчка, плівкою яка гарно прикриває прищик на лиці.

То вже пізніше я дізнався що ця мазь взагалі не відома в широких медичних колах. Англійською про неї написано лише те що це є виріб японської фармакопеї. А я ненавижу ліки які не пройшли нормальні науково обгрунтовані клінічні випробування - ведмежу масть, золотий ус, алое вера, уксус, вітамін ц і так дальше. Погодився я на цей препарат тільки тому що наш лікарь хоть і педіатр але він ще й вузький спеціаліст по дитячим шкірним захворюванням. Але дома Марька навідріз відмовилася маститися - плакала, воювала, розмазувала мазь всюди де лиш можна, тому я і не продовжив, майже почуствувала дітина що мазь із народної медицини.

У вівторок ми вже не могли сидіти дома і пішли на пошуки пригод, а по простому просто на прогулянку, в пошуках цвітучих дерев уме. Виходили два рази по дві години. Марічка вже була активна - температура закінчилася.

Заходили на дитячу площадку на якій нікого не було, але на жаль горку загадили ворони, які тепер навесні дуже веселяться. Тому Марька тільки залізла і пофоткалася на фоні голубого безхмарного неба.

Коли ми прийшли на повторний візит через три дні мені одразу за це попало від дохтора який сказав що всі червоні цяточки мають бути змазані, на що я відповів, шо дитина відмовляється. Він лише посміявся і на цей раз змазав сам по всьому тілу. При цьому я і дві медсестри держали Марьку за руки-ноги-голову, яка мовчачи як закутий в цепі дикий звір - щосили виривалася, але не плакала. І лише як ми вийшли з кабінета лікаря вона так обіжено на мене розревілася мало не кажучи "Ах ти падлєц, а я тобі довіряла, а ти мене там держав силою." І знову я мусів сушити її феном роздіту до пояса, а вона ревіла. Потім я плюнув, одів її, ми отримали ліки і пішли додому. Маззю я її більше не мазав. Враховуючи те що прищики майже всі пройшли, нових не зявлялося, не чесалися, Марька це все ненавидить, і те що препарат народний - ну його на фіг.

Тепер плавно йдемо на поправку, допиваємо ацикловір, периактин після трьох днів відмінили. Але, як велів дохтор, треба до суботи побути дома і в садочок не можна. Ну так тому і бути. Таким чином вперше за три роки в мене зявився тижневий вихідний без наукових задач. В минулому році вже був тиждень коли був грип - але тоді я Марьку вихожував, десь три дні возився - тепер я цілий тиждень балдію, навожу дома порядки, слухаю музику, готую їсти. Виходимо погуляти, граємося на балконі бо уже весна. От і все про вітрянку.  

Fricci

Недавно мені Оленочка понасилала наших старих ужгородьских фоток і в усій кучі знайшлася фотка нашого ужгородського кота з русинським імям Фріці. От реально кого було шкода залишати перед поїздкою в Японію. Пожалуй його найбільше із усіх родичів і друзів. Але будучи в розквіті сил (всього два роки) і у прекрасні фізичній формі, всього за кілька тижнів до Оленчиного і Марькиного відїзду він заснув і на наступний ранок був уже мертвий. Причина його смерті невідома, на жаль тваринам розтини не роблять, але навіть якби і робили, у нас в Закарпатю нема путніх паталогоанатомів. Такшо нам залишилося лише гадати але раціональних пояснень цій події нема. Просто взяв Фріці на себе весь негатив домашній який тоді був, оберігаючи і Марьку і Оленку і тихенько залишив цей світ. 

У мого шовгора Бандия є теорія що інтернет наполовиину створений для мачок, і я з цим на 100% згідний вони його заслужили.

Дитячий грип у Японії. Клініка, діагностика, лікування.

Марька хворіє простудою. Висока температура в Японії лікується охолоджуючим гель-кулером що ліпиться на лоб... (грудень 2011)

Наш дитячий лікарь Івасакі сенсей - геній. Я вкотре в цьому переконався. У Марьки був грип і він вилікував їй його за три дні.
У звязку з цим у мене виник пост-запитання до друзів лікарів, і взагалі всіх хто знайомий з грипом у дітей, як його лікувати і теде і тепе.

Читати далі... Понеділок 13 лютого 2012
Зранку в 5 я впереше відчув у Марьки температуру - 37.3. Почав моніторити але не дуже активно бо я даже подумати не міг що температура тіла може так швидко підніматися. Міряв кожні півгодини і було те саме. Я вже повністю прокинувся, написав лист шефу що не прийду в універ і тут в 7 годин міряю температуру і на градуснику 40,4 причому він ще даже не запікав як я вже його кинув і побіг за свічкою від температури. В 7:05 поставив свічку причому не 3/4 як мені казали а цілу. Дуже плавно десь до 9 годин температура впала до 38 з хвостиком і так держалася до тих пір коли ми прийшли до лікаря. Лікарня відкривається в 8:30, після онлайн реєстрації нам назначило прийти на 9:30. Я був спокійний бо знав що свічка продіє десь 5-6 годин тобто до часу дня.

У лікарні Марька була досить активна і у нас був фактично один цей симптом записаний у мене на бумажці (яку медсестри одразу вклали в Марькине діло) різкий підйом температури. Незважаючи на Марькин зовнішньо здоровий вид нас одразу попросили зайти в бокс щоб не контактувати з іншими дітьми. А в боксах в яких звичайно сидимо самі коли щось заразне - тепер було по 8-10 чоловік. В першому ті хто з підозрою на грип (ми в тому числі) а в другому ті хто вже з діагнозом.

Чекали дуже довго. Хоча ми прийшли на назначений час, ще десь годину просто сиділи і чекали, Марька не містилася в шкурі поки температура була нижче 39.5. (З весни, коли у Марьки температура, я постійно хожу з градусником - в кармані ношу, бо в неї температура одразу після виникнення скаче до небезпечних висот). Короче настала наша черга і наш лікарь, як звичайно послухав і подивився в ротик. Потім був тест на грип. Це ужас - Марьці таке роблять вже другий раз. В ніс засовують палочку довжиною десь 15 сантиметрів з ваткою на кінці. Після цього Марька дуже сильно образилася і розревілася і плюс, психосоматично підняла собі температуру до 39,5 і вже не опускала її нижче. Результат тесту треба було чекати протягом 10-15 хвилин, за цей час нам дали робити інгаляцію. З ноздрі з якої брали аналіз даже потекли червоні сопельки. Марька вже виросла настільки, що їй було прикольно дихати з інгалятором колись вона його ненавиділа, коли була мала. Тепер сама держала і в носик собі засовувавала (практично), показуючи "шо мол дивися малі дітваки плачуть а я нє".

Потім нас позвали на повторну розмову. Дохтор Івасакі підтвердив діагноз. Сказав грип типу А. Прописав таміфлю - два рази на день. Сказав прийняти негайно як прийдемо додому. На моє запитання - що робити з температурою яка вже на той момент піднялася до 39,6 він сказав що таміфлю збиває температуру і приймати будь які антипіретики разом з таміфлю заборонено (як виявилося пізніше сказав не зовсім правду). Поставили свічку діазепама і дали ще дві - щоб я не переживав за фебрильні конвульсії. Я даже запитав шо мені робити якщо вночі буде температура 40-41 він лише посміявся, але свічок проти температури не дав. Ну ми пішли (вірніше поїхали на таксі) додому. Марька вже була як розмазня, ще й після поставленої свічки - дуже вона це ненавидить коли їй свічку в гузицю дають.

Дома почався цирк. Температура вже під 40 я почав давати таміфлю - вона ні-в-какую не хоче пити. Виплюнула першу дозу, потім другу, руки в роті, блювотні конвульсії, сльози, соплі, тремор - короче весь букет. Я здався, пробував і умовляти, і мультик, і силою - нічого не допомогло. Позвонив Такумі і попросив його позвонити дохтору Івасакі і запитати що робити тепер коли вона і таміфлю не випила, і проти температури нічого не дали а температура вже 40,1. Той сказав щоб ми ще раз прийшли в лікарню - не чекаючи робочого часу - в обідню перерву. Добре що вже був Такума і він за нами приїхав. Я чесно кажучи собі уявляв що Марьку госпіталізують і прокапають. І я на це надіявся. У лікарні сміхи. Дохтор нас даже не дивився, прийшла фармацевтка, принесла водичку, цукрик, показала Марічці шоколадку, потім змішала таміфлю з цукром дала його, потім шоколадку одразу зажувати і всьо. Дали мені ще 4 шоколадки круглі, для послідуючих доз. Я прийшов додому і тут концерт продовжився - температура під 40 (була раз даже 40,1) ну короче так-сяк і десь годину. Марька в кінці вирубилася, поспала годину потім встала знову поревіла і вирубилася, даже пити відмовлялася. Поки вона спала я прочитав усьо шо лиж можна про грип і про таміфлю. Здивувався що кожен рік від грипу помирає аж 500.000 чоловік і страхи мої почали наростати. Прочитав стадії грипу у Марьки лише по показнику температури це важка або стадія токсикації передостання. Залишилося лише чекати ускладнень. Короче настраждався я за ці чотири години після лікарні, поки температура була біля 40.

Прочитав також що Таміфлю можна приймати з будь-якими ліками і даже з алкоголем, препарат який вобще ні з чим не взаємодіє - тупо устраняє вірус грипу по дуже специфічному шляху. Руки чесалися дати свічку від температури - ще маю дві з прошлого року, але не дав, дохтор заборонив і даже написав мені на англіцькій мові "antifever drug is no good!". Після другого сну Марька накінець то погодилася випити кружку чаю, з самого ранку нічого не пила. Випила і одразу її виблювала - разом з харкотинням з легень і соплями, з хрипами і "зупинками дихання"... Короче заблювала одіяло і весь одяг на собі я її ледве заспокоїв, почав знімати верхню кофту і помітив що вона сильно спітніла після сну. Помяряв температуру було 39.6, - мені вже стало легше. Короче переодягнув її в чисте знову поклав на ліжко дивитися мультик. Було десь 6 годин вечора. По інструкції таміфлю, препарат досягає піку концентрації через дві години - у нас від прийому пройшло 4 години, такшо я вже чекав ефекту. Я надіявся на якийсь ефект, бо нерви в такі дні не дуже. Багато думаю про смерть. Але після того всього, температура почала швидко падати і на вечір 8 годин вже була до 38. В 10 годин давав другу дозу, звичайно що в мене нічого не вийшло - так як мені показувала тьотька-фармацевт. Оказалося що то був ефект тьотьки а не шоколадки. В кінці кінців я тупо розчинив таміфлю в чаю сильно цукреному і вона його випила. Так получилося вже дві дози.

Вівторок 14 лютого 2012
Спали ми в великій кімнаті Марька на чорному дивані я на маленькому. Заснули десь в 11 і проснулися десь в 8. Я спав тривожно але і щасливо, бо Марічка не проснулася даже на хвилинку - значить температура була в нормі. У вівторок зранку я вже даже не пробував давати таміфлю з ложки - зразу розмішав з какао і дав їй випити - випила і не помітила. Інструкція пише шо таміфлю можна приймат з їжею такшо вважаючи какао їжею можна надіятися шо лікарство не втратило своїх антивірусних властивостей.

Протягом дня вже все було окей, температура в нормі, Марька бісилася - знову не містилася в шкурі, просилася на двір а там був ливень. А інтернет пише шо якщо грип то треба тиждень дома лежати - ізолювати хворого - не підходити до нього ближче ніж на метер. Пройшло лише два дні - і я вже не знав що будемо робити на третій, якщо вона зовсім поправиться. Вирішили послухати шо скаже мудрий дохтор який залишив мене з дітваком 40 С температури з одним єдиним лікарством. У середу нам був назначений контрольний візит.

Середа 15 лютого 2012
Прийшли до лікаря, подивився, послухав, дав інгаляцію. Відмінив таміфлю після 4-ої дози. Виробник пише шо треба мінімум 5 днів приймати для того щоб остаточно побороти вірус. Прописав брохолітичний пластирь і порошочок в якому мукодаїн і кларитроміцин (антибіотик) - на три дні. Сказав що в садочок можна йти якщо будуть виконані три умови протягом одної доби. Хороший апетит, відсутність температури, відсутність інших симптомів. Оскільки такий день був в середу - в четвер я вже повів дітину в садочок а сам сходив в університет, хоча чуствую вялотекучий грип у собі, але в мене він мабуть пройде без екстремальних ситуацій.

Вот така історія, як у доктра Хауса, правильно поставлений діагноз і відповідні йому ліки - як хвороба зникає на очах, за лічені години. Але ті пару годин, що Марька була з температурою 40 - піздєц як страшно.

Запитання до тих хто знайомий з вопросом.
Наскільки адекватно проведено лікування? (Таміфлю 2 дні замість 5, антибіотики 3 дні замість 7(?), відсутність супутньої терапії при таких високих температурах)
Чи потрібно міняти лікаря який мені ніколи не дає лишніх свічок проти температури?
Лікар знав що буде саме так чи йому просто повезло?
Чи правильно я зробив що довірився лікарю повністю і ніяк не коригував призначене лікування?

Ангіна в Японії.

Знаю що мої блого-пости іноді читають мої друзі дохтори, тому вирішив сьогодні розказати як я тут захворів простудою, як ходив до лікаря, і як мені призначено лікуватися, ну і оскільки багато з нас знаходяться в різних країнах можна буде порівняти, за порівняння в коментарях буду вдячний. Звичайно що можуть читати і не тільки медики а й інші люди - прості потенційні пацієнти тим більше шо і я сам не дохтор (просто думаю про себе шо я такий медично образований)

З часу приїзду до Японії я практично не хворів, ходив тільки до стоматолога коли випала пломба з переднього зуба, за чим потягнулися ще кілька візитів переважно для вставки втрачених на батьківщині зубів. До японського дантиста було ходити цікаво і легко, болі за кілька візитів я не відчував тому що завжди обезболювали. Але відомо що стоматолог професія віддалена від медицини, туди вообще ходити не обовязково. Напевно тому шо від карієса не помирають.

Моя історія про простуду, яка в результаті виявилася ангіною, хоча лікар пояснював по японськи, а я звичайно на рівні медичних термінів практично не розумію, але виходячи з того який мені робили огляд і які ліки виписали я роблю висновок що це саме ангіна. Але все по порядку...

Читати далі...
Анамнез захворювання:
Перші симптоми зявилися рівно тиждень тому, і кілька днів мене турбував тільки біль у горлі (по ночам гострий). Приймав льодяники "Halls" як мені колись рекомендував наш друг Мікі, отоларинголох, сьогодні дохтор у Словакії (по останнім даним). Льодяники не допомагали, тому в суботу на пянці дома, я спробував полікуватися горілкою, але і це допомогло тільки в процесі активного вживання, через кілька годин після останньої випитої дози біль в горлі відновився. На четвертий день добавилися інші симптоми - головний біль і смолі (чи як там по українськи). На пятий день добавився кашель, посилився насморк, не зникала біль в горлі і ще зявилася субфебрильна температура (37-37,3) що трималася аж до сьогодні. Льодяники холлс і літри додаткової випитої рідини не допомагали. Сьогодні зранку мені почали чудитися поколювання в легенях і я почав боятися запалення легенів, даже вдалося згадати кілька страшних історій як люди помирали за день два від гострих пневмоній, що в моєму випадку недопустимо бо у мене дітвак, а мама далеко. Тому зранку я вирішив піти до лікаря щоб продержатися ще хочаби тиждень до приїзду Оленки.

Лікарня:
Вибору куди піти, до якого дохтора у мене не було, тому пішов у найближчу до нашого дому клініку ухо-горло-нос. Лікарнею звичайно це назвати важко, це скоріше приватна ЛОР-специфічна клініка. По порядку піісля приходу треба спочатку зареєструватися. Тепер у нас жопова жара і дуже волого, не знаю чому але мабуть це сприяє простужуванню і коли я прийшов на 9:03 (відкривається клініка в 9:00) то виявилося що я вже 38, такий номерок мені присвоїли. Для реєстрації треба було заповнивти просту анкетку з іменем-адресом-телефоно і сказали або дочікуватися своєї черги або йти прогулятися і вернутися через деякий час. Я сказав що почекаю: кондиционер, мягенькі крісла, величезний телевізор і цілий мурашник жіночок в медсестринських одєждах для мене були в самий раз. Чекати прийшлося довго - аж півтора години, якщо порівняти з Україною то майже так само (наскільки памятаю). Фоток звичайно з клініки нема але якщо просто то це дві кімнати зєднані собою вужчим проходом без дверей. У одній кімнаті зал очікування - десь на 30 сидячих місць і реєстратура, у іншій знахотиться сама клініка. Лікар не у кабінеті а лише за ширмочкою, кабінети лише два - один для рентгена, один ще для якогось "ушного" тесту. Працює в клініці один тільки лікар, років десь 60 а може і 70. Весь процес: реєстрація, огляд, підготовка інструментів, лікувальні процедури, рентген, ще якісь функціональні тести, видача рецептів, обслуговує аж 10 медсестер. Усі медсестри поліфункціональні і міняються - наскільки мені вдалося помітити.

Моя черга дойшла за півтора години, я був 38-й тобто виходить на пацієнта іде менше трьох хвилин уваги дохтура, також небагато, мені здається що це в кілька разів менше ніж в Україні. І мабуть це дуже поганий показник, особливо для тих хто любить щоб дохтор довго пояснював деталі захворювання. Особисто мене цікавило тільки питання чи у мене немає пневмонії. Коли дійшла моя черга, я був дуже швидко оглянутий, 30 секунд на розпитування симптомів і розвиток хвороби. Далі погляд у горло з ложечкою, потім знову у горло із зеркальцем, потім у ніздрі (30 секунд). Потім лікар щось мені сказав, я зрозумів що почне вже якісь ліки пшикати. Так і було дротик в ніздрі потім пшк-пшик, потім покопирсав горло якоюсь палочкою (ніби змазана йодом) потім пшик у горло і всьо. Симптоми (насморк і біль у горлі зникли одразу) Тепер каже усьо - виписуємо ліки - будеш здоровий через 7 днів. Тепер іди на інгаліцію і до побачення коли захворієш наступного разу. Одразу мене підхопила медсестра провела на інгаліцію - жестами пояснила що робити (було дуже сексуально бо вона показувала як тримати скляну інгаляційну трубку в роті). Тьох-хвилинна інгаляція і мені було сказано "Одайджіні", так прощаються японські мед-працівники - що означає "Виздоравлюй, поправляйся".

Ще 10 хвилин очікування і рецепт на покупку ліків був готовий. Оплата всього що зі мною відбулося в клініці склала близько 14 доларів.

Аптека:
Покупка ліків по рецепту це окрема історія. Спочатку треба зареєструватися в аптеці, віддати рецепт, його пропечатують на спец машинці і видають тоже номерок. Аптека це не магазин як у нас з вітринами і живою чергою, а просто одна велика кімната розділена перегородкою з окошечками. В одній половині метушаться аптекарі, в іншій чекають люди що прийшли за ліками. Зал очікування типово-японський - зручні стільчики з подушечками і телевізор. Також стоїть апарат де безкоштовно можна брати воду, чай, каву або гарячі або холодні. Після реєстрації (японцям) видають анкету яку треба заповнити. Звичайно що до мене увага особлива, співробітниця підійшла до мене стала на коліна (такий типовий японський жест коли говориш з клієнтом) і лагідно повільно мені все пояснюючи і запитуючи, заповнила за мене анкету із стандарними запитаннями. А саме: імя, адреса, телефон, стать, дата народження, наявність алергій на ліки, на хавку, вообще алергій, чи вживаєш зараз якісь ліки, чи бухаєш або куриш, чи водиш автомобіль і одне із важливіших запитань - які хочеш ліки - бренди чи дженеріки (підробки брендів). Дженеріки звичайно що дешевші тому і запитання задають. Я сказав конечно що дженеріки, лише уточнив чи вони зроблені в Японії - дівочка сказала що так, звичайно і засміялася (не знає гадина що таке індійські або українські дженеріки). От і все, ще 5-10 хвилин почекав і ліки були готові. І оскільки в лікарні я фоткати не міг - то можу лише показати фотки оформлених ліків.

Фотка папірчика усіх призначень, і коротким описом шо за ліки, для чого і як приймати. Інший папірчик - квитанція про оплату - просто з неї видно скільки реально коштують ліки і скільки мені треба заплатити за них (а саме десь 16 дол з 60 треба сплатити особисто). Внизу: в синіх пакетиках пероральні медикаменти (таблетки які треба пити через рот), в червоному медикаменти шо треба ліпити або мастити на себе але ніяким чином не в рот.

Таблетки на 7 днів. ムコダイン錠　(мукодаін, 500 мг на прийом те ж саме що наше Мукодин, секретолітик і стимулятор моторної функції легень), ロキソニン錠 (локсонін, 60 мг - діюча речовина локсопрофен, нестероїдний протизапальний препарат, аналог нашого ібупрофена, продається тільки в Японії, Бразилії і Мексиці), メジコン錠 (Декстрометорфан, 30 мг - для суппресії кашлю що у великих дозах може бути даже галюциногенним, а його оптичний ізомер вообще морфіноподобєн...). Щодня три прийома після їжі, по 4 таблетки, всього 12 штук на день або 84 за весь тиждень. По моєму до хера, цікаво що скажуть наші дохтори - поліпрагмазія?

Плюс - крутєйший універсальний антибіотик Zithromac (Азитроміцин) від Pfizer приймаєш один раз а діє 7 днів, дуже підходить недисциплінованим пацієнтам (хоча я себе до таких не відношу) в Україні продається під лейблом Сумамед. І ще додатково бронхолітичний пластирь з довгою інструкцією як його використовувати.

Результат:
Чи варто описувати тут що після походу до лікаря і початку прийому ліків я іду на поправку семимильними кроками, почти як пацієнти доктора Хауса, після того як їм накінець-то поставлять правильний діагноз. Пройшов всього день, відчуваю себе чудесно, хоча ліки треба приймати ще 6 днів, оскільки в мене з комплаєнсом (англ. compliance - якість правильного дотримання вказівок і призначень лікаря) проблем нема, то я звичайно використаю повний пакет (мінімум до зникнення всіх симптомів). А медицина Японії (у випадку нескладних проблем зі здоровям) мене повністю влаштовує - хоча 30 баксів за банальну ангіну мабуть забагато, цікаво скільки би обійшлося лікування дома. Ну ось власне і все, про що я хотів розповісти в цьому пості - працівникам охорони нашого здоровя присвячується! Чао-какао.