Десь місяць тому назад пройшло чотири роки як я в Японії. За весь час я не подивився жодного японського повнометражного мультфільма, якими так славиться Японія. Признаюся я упереджено ставився до аніме з самого початку. Мені чомусь здавалося що глупо дивится японські мультфільми якісь вони дурацькі на перший погляд. Це була жахлива помилка. А може ні але мав пройти час. І ось будучи так скептично настроєним я вирішив подивитися один мультфільм, звичайно один із найбільш популярних і успішних японських аніме. Я не буду описувати про що він і що мене вразило. Опишу лише як я його подивився. У неділю увечері, десь в 11, вже після того як заснула Марічка, а звичайно я йду спати рано - бо понеділок день важкий, який починається у мене з зустрічі з сенесеєм в 9:30 - до якої ще треба підготуватися, мені ще захотілося ковточок чаю. Але в чайнику закінчилася вода. Я залив води і чекаючи щоб вона закипіла вирішив вбити 10 хвилин біля компютера і включив давно підготовлений мультфільм 千と千尋の神隠し / Spirited away / Унесённые_призраками / Сен та Тіхіро в полоні у духів (даю посилання на вікіпедію) і відмічаю прекрасний переклад назви на українську і жахливий на російську (добре що не унесьонние ветром). Ну от я включив кіно щоб убити 10 хвилин, думав надоїсть за цей час і захочу спати ще більше ніж я вже хотів.
Так вот - я як сів так і просидів біля компютера дві години і 4 хвилини. Просто не міг нічого з собою зробити - так мене заворожив цей мультфільм.
Не знаю чому так сталося але я пережив якийсь японський екстаз. На мене накотилося усе пережите в Японії. Ще було якесь просвітлення що я вже щось розумію в цій країні я вже трішки розумію мову (кіно дивився мовою оригіналу з російськими субтитрами). І вже два дні я хожу під враженням і розказую студентам про свій приємний шок від побаченого.
Мій улюблений кадр з фільма - коли відьма забирає три ієрогліфи з імені Огіно Чіхіро (荻野千尋) і залишає лише один - її нове імя Сен (千). В моменти коли я пізнаю ієрогліфи в кіно я відчуваю приливи лінгвістичного щастя. Перший канджі в зверху вниз також в прізвищі мого студента Огі-мото (荻本) а другий я знаю з прізвища Такумі - Но-зое (野添). І треба ж такому бути що ці хлопці це мої найближчі люди в лабораторії. А канджі який залишився самостійно читається Сен (千) - це тисяча. Також він знаходиться в назві нашого району Чі-йогасакі (千代ヶ崎). Останній незнаю, він для мене складний незважаючи на те що входить в список обовязкових для вивчення в молодшій школі.
Тепер пригадую схожий екстаз я відчував коли в Токіо сидячи на лавочках поблизу станції Шібуя або Шінджюку я слухав аудіокнигу Харукі Муракамі дія якої проходила в місцях що були якраз навколо мене. Вот так друзі я заглиблююся в японську культуру. Звичайно я рекомендую згаданий фільм до обовязкового перегляду (можна разом з дітьми) але не знаю наскільки реально відчути щось подібне - може все вот так склалося в моєму випадку.
