Кінець навчального року. Повтор.

Сьогодні закінчився японський навчальний/фінансовий рік. Усе так точно як було і минулого і позаминулого. Як я вже казав - це японське постоянство, таку стабільність і повторюванівсть подій - обожнюю. Марічка закінчила в цьому році "кірін-ґумі". Кірін значить жираф, ґумі в даному випадку це класс/група. Деякі банди якудза також називаються "ґумі", зокрема найвідоміша Ямагучі-ґумі. Тому запамятувати слово легко.

Зміст випускного диплома такий самий, незмінний до букви як і у минулому/позаминулому роках, Змінюється тільки назва групи. Правда тепер мені його хочеться трошки перефразувати "Багато гратися, багато їсти - і розум, і тіло ростуть здорові". Трошки більш буквально ніж було минулого року.

На закінчення року, Марька отримала цілий пакунок своїх садочкових робіт. Мусор, але приємно. Для бажаючих переглянути вміст випускного кульочка чотирьох-річного японського дітвака - прошу натискати далі.

1. Умоляв Марьку зфотографуватися біля входу в садочок біля самої назви - не захотіла. Тому фото біля дошки оголошень.

2. Прийшла додому і зразу розбирати вміст свого пакунку.

3.

4.

5.

6. На деяких малюнках сенсеї поробили заміточки, хто є хто із зображених персонажів. Тут здається червоний це я, а чорний це лікарь - тобто Марька зобразила мене коли я ходив лікувати свою ангіну. Хто не читав як це було то можна прочитати. Написаноє пером не вирубиш і топором, як кажуть. Тепер ангіну із інтернета не витреш.

7. А на цьому шедеврі зображена наша сімейна прогулянка в грін парку міста Кітакюшю. Стікерами позначено "тато" зліва, Марія знизу і "українська мама" зправа. Цікаво чому сенсейка вирішила уточнити що це українська мама так ніби у нас є і японська. Тут до речі я описував як походи в грін парк відбуваються в реальності, дуже цікаво - рекомендую, над фотками колись працював багато, тепер нема часу.

8. Це ундокай. Так було в 2012. А так в 2010-му.

9. Ну а це безцінний папірчик для мене. Обожнюю. Записана вага і зріст дітвака в кожному місяці минулого навчального/фінансового року. Так сказать документ що підтверджує сказане в дипломі. уже маю такі документи за чотири роки. Колись навіть відслідковував динаміку росту Марічки. Дуже цікаво!

10. Ось наша звєзда, росте, короче.

Суші. Вино. Сигаретка. Японо-український мовний прикол.

Якщо подивитися збоку наше з Марькою життя в Японії це якесь дике нашарування ірраціональностей які якщо задуматися дуже і дуже ржачні. Як охарактеризувати нашу сімю? Жона дома на Закарпатю, як усі порядні закарпатські жони, а чоловік як усі порядні закарпатські люди - на заробітках. Де? а шо бля мєлочитися в Японії. А дітвак з няньком заробітчанином :-)

Я вже згадував у ФБ що ніколи не міг собі уявити, але дуже радий що моя дітина кличе вихователя в садочку Нагата-сенсей, а не Світлана Петрівна, так точно ніколи не думав (даже після вже приїзду в Японію) шо буду звертатися до дочки якій без тижня чотири роки "ідеш сюди, кобіто?" або "кобіто, ти сідаєш на велосипед?" а все просто - "кобіто" по японськи значить "гном" і не то шоб Марька не знала слова гном, вона його знає адже через вечір дивиться бєласнєжку і сємь гномов або гномео і джульєту. Просто так вєсєлєй і я якось навіть не задумовуюся про наслідки такої гри. А там дивися і рідна мова буде зрозуміліше.

А вобще-то у мене всьо по-плану і супер раціонально. Вже в 15:55 сьогодні я знав що сьогодні вечером, після того як зїм 5 сушинок і дві ложки шоколодного кейка в нашому найближчому суші-ресторані, буду пити погар червеного вина каліфорнія ред і курити сигарету майлд севен 3, з пачки яку у мене дома забув Сакемі коли йшов додому позаминулого тижня з вечірки, яку я з малим дітваком влаштував у себе дома. А чому я знав - та бо так тяжко ростити дітину самому! В 5 семінар, садочок до 6 а семінар до 8 такшо дітину треба тягти з собою на семінар, а ще у мене сьогодні доклад - а я як старший серед студентів все маю робити найкраще. Вот і хвилююся кожен раз як в перший раз так ніби ще не кандидат інженерних наук. В такі дні нерви не витримують і вино з сигареткою приходять мені на допомогу, але тільки тоді коли вже все закінчено. Доклад зроблений, дітвак накормлений помитий готується до сну. І це офігенний кайф покурити не тоді коли в тебе проблема а тоді коли проблема вже вирішена - короче рекомендую! Ну і звичайно якщо перед цим вдається повечеряти суші (але не дуже багато) то вобще!

пів-порції сушів після семінара і практично перед сном

Плани на завтра.

Ну вот наступив той довгоочікуваний день, коли ми з Марькою плануємо поїздку у Фукуоку - і зовсім не для того щоб там дивитися якесь квітя або звіря, і не для того шоб убивати час в якомусь місці де скоплюються скучающі батьки з дітваками. А їдемо ми для того, щоб зустріти друга який прилетить до нас на літачку із далекої України і привезе мені від іншого друга дві пляшки коняку, один Тиса а другий Карпати. І саме головне, після цього ми накінець-то сходимо в ресторант "Ічіран" і попробуємо відомий на ушиток білий світ рамен, який зображений на фото зверху. Ну і ще звичайно мабуть Оленка захоче випити холонного японського пива.