Kanji meijin

Так сталося що я в своїх дописах дуже часто про щось хвалюся, частіше всього про котрогось їз своїх дітваків. А ще частіше звичайно про Марію, бо як народився номер два то блога вже як такого не було. Ну от і сьогодні виришів знову похвалитися, бо Марія прийшла зі школи і показала класну газету де написані імена дітей, які написали підсумковий тест з японської мови на максимальну кількість (100) балів. На цей раз наша Марія потрапила в цей список, про що я шуткував, що звичайно в газету треба би записати і моє імя тому що протягом тижня а може навіть і двох я постійно придумовував якісь ігри з канджами лиш би вона їх добре знала і написала на хорошу оцінку. Як виявилося не даремно і Марія тепер (до наступного великого тесту) може сміливо називатися Канджі-мейджін, що українською буде майстер ієрогліфів. Фото на память.

Заодно згадав що рівно 9 років тому вже покинув Україну, а завтра буде рівно 9 років як живемо в Японії. З кожним роком все краще, однак що буде через рік - невідомо. Вже мабуть до 10 річниці дотягнемо...

Японська народна казка 4. "Я"

Десь пів-року тому наша Марька навчилася читати самостійно. Ми спочатку почали їй купувати книжки - в book off-ах (японських букіністичних магазинах). Але книжок, які ми купували вистачало не на довго. Скільки можна перечитувати одну й ту ж книжку або гортати одну і ту ж саму дитячу енциклопедію? Також зрозуміло, що збирати бібліотеку в Японії сенсу немає адже за собою не повезеш більше 2-3 книжок тоді коли прийдеться пакувати валізи.

Кілька тижнів тому Оленка записалася в Фукуокську міську бібліотеку. Ми про це думали й раніше але руки не доходили. Все виявилося дуже просто і запис в бібліотеку зайняв кілька хвилин. Тоді ж ми дізналися - центральна бібліотека міста має філіали по всіх районах міста і записавшися в одному можна використовавати всі інші, книжки брати в будь-якому і здавати в будь-який філіал. Вибирати можна по 10 книжок і тримати одну книжку не більше 2-тижнів.

Зрозуміло - що японською мовою ми першокласники і читаємо те що читає Марічка. В центральній бібліотеці є міліон книг на інших мовах, але на жаль українська ще до фукуоки не дійшла. Коли ми попадаємо в центральну бібліотеку то просто сидимо і переглядаємо хто що любить, Оленка переважно періодику (свіжі нім. і англ. журнали), я книжки з картинками (напр. сучасне японське мистецтво), Марька - книжки для дітей.

Розказувати про те що бібліотеки в Японії дуже популярні мабуть не варто - це відомий факт. Завжди повно людей в читальних залах, старші читають газети, студенти вчаться, діти з мамами - дитячі книжки. Словом бібліотека - живе місце. В міських бібліотеках все що стосується книг - безкоштовно, чай за гроші. В центральній бібліотеці до речі є кафе і ресторан. Почитав, пообідав, почитав, повечеряв. Є також платні бібліотеки де абонемент коштує 400 дол на три місяці або 1200 на рік. Так, бібліотека в Японії може бути також вигідною справою.

Заговорився.

Сьогодні в нас на показ дитяча книжка "Я" (по японськи "ваташі"). Я побачив її кілька років тому і вона мені одразу тоді запала в душу. В суботу під час відвідування бібліотеки ми знову взяли її тепер вже для Марьки ну і для тих хто цікавиться - викладаю тут з посильним самостійним перекладом без словника. Я вважаю що книжка "Я" ідеальна. Наша Марія її читає кожен день по два рази від початку і до кінця. Це на мою думку і є головна перевага японських дитячих книжок перед тими українськими які у нас є дома. Дитина. Самостійно. Читає до кінця. І хоче перечитати кілька разів. На цей раз зробив педееф, скачуйте і завантажуйте в свої планшети, читайте - показуйте дітям, діліться враженнями.



Наступного разу розкажу про шкільні підручники для першокласників.

Чао.

Японська мова - status update.

Вчора отримав пропускний ваучер на свій наступний екзамен з японської мови. Першого грудня в неділю через два тижні буде тест, не пройшло і пів-року як я здавав JLPT4 тепер іду на рівень вище. Ох і не до вивчення мови зараз! В житті грядуть переміни, треба багато працювати, приділяти час жоні і дітвакові, Але мемрайз не дає засохнути і опустити руки. Скільки можу рекомендую всім, але чомусь ніхто з друзів і знайомих (за винятком парочки) не реєструється - не хоче вчити іноземні мови (а може правда просто ховаються за анонімними ніками).

Короче поки нема з ким змагатися по вивченню різноманітних мов серед близьких - змагаюся з анонімними чужаками. Сьогодні в мене маленька перемога я вийшов на перше місце в групі користувачів що вчать словник на JLPT3. Весь цей шлях зайняв майже п'ять місяців, але утримати перше місце буде важко, нога в ногу йдуть кілька лідерів турнірної таблиці. 2666 слів пройденого, до кінця курсу ще десь 20 процентів, по японським міркам це десь 1400 слів, адже вивчаючи японську слово треба вчити два рази - спочатку як читається, а потім написання ієрогліфами. Якщо додати до вже вивчених раніше то в моїй пам'яті вже має бути записано десь 2000 слів, але цього на жаль ще не вистачає для гарних граматично вивірених речень, якихось вичурних жартів навіть для серйозного спілкування по роботі. Звичайно для магазина, аеропорта, п'янки, садочка, випадкових знайомств і читання дитячих книг (до 6 років) - достатньо, але хочеться більше і більше. Тепер я зовсім не впевнений що здам тест, як колись був впевнений про попередній рівень, але я ж і вчу не для бумажки а тільки для того щоб потішити своє его, і тут похвалитися :-) Хоча до хутори всякоє кажуть, розум в тонусі дозволяє тримати. Ось так.

Спартанському дітваку пять років.

Традиційний жовтневий допис. Наша Марька сьогодні відмічає пятий день народження. Дуже скромно і дуже по-японськи. Отримали традиційне привітання з японського садочка. Схоже у нас було на чотири роки. І також дуже схоже на ті що були на три роки, на два і на єден гуд (один рік, закарпатськ. діал.).

Як завжди продовжую здоймати калап (знімаю капелюха, закарпатськ. діал.) перед японським постоянством. Така розміреність мені - раціональному чоловікові до душі, хоча іноді дратує до ужаса.  От дивлячися лише на ці три пости з японськими привітаннями мушу сказати що ні про що не жалію - ні про Японію ні про те що почав писати блог ні про те що дітвак був зі мною весь час. Але переміни вже не за горами.

Status update (October 2013).

Практикуючи вивчені японські слова та ієрогліфи читаю попередження і всякі знаки, яких в Японії валом, на кожному кроці. Іноді (часто) аж черезчур. Ось наприклад табличка з лікарні в яку я вчора ходив на повторну інєкцію вакцини від правця (перша була тут). На табличці написано "(Вітаємо) З закінченням медогляду. СХОДИ - бережіться будь-ласка." Ну вот, перепрошую на рівному місці, висосане з пальця, безмістовне попередження змішане з прощальною фразою і яке годиться, хіба що для мене і повторення вивчених ієрогліфів. Хоча фіг його знає, можливо на цих чотирьох сходинах, які слідують зразу за тридцятьма (і перед якими не було повідомлення що вони зараз будуть) колись, якийсь работнічек на радостях, що він накінець-то пройшов медогляд і убився (може просто поламався). Такий аргумент безумовно прийде в голову толерантним і позитивним людям і вони не будуть задаватися питаннями, такими якими задаємося ми. Всьому можна знайти пояснення, яке б раціональне воно не було, але те що в Японії багато (зайвих) попереджень здається відомий факт. 

Вот і приїхав я на темп один запис в блозі в місяць. Хочеться звичайно більше розповідати і записувати. Роблю замітки де попало з планами майбутніх  історій. Може колись. У вересні відбулося дуже багато всяких подій, про які розказують тільки після завершення, щоб не зглазили, і таких, про які просто не говорять, бережучи приватність. Куча справ, мало часу, багато стресових ситуацій і подій, які ми з Леночкою часто обговорюємо з використанням ненормативної лексики, і про які не можна розказувати в політкоректних блогах, яким являється мій. Ха-ха. Але одну ситуацію розкажу, яка лише ілюструє про що я.

Після того як зробили мені другу інєкцію вакцини від правця, я запитав сенсейку (дохторку) чи це вже остання, на що вона мені (майже впевнено) сказала ні - ще буде третя. На це я запитав - а коли буде третя приблизно через скільки часу. Вона каже, ой-ой зараз секундочку - треба уточнити. Коли японці кажуть треба уточнити - то як правило після цього йде спорчений телефон десь по десятку людей поки не знайдеться той хто візме на себе відповідальність і дасть якусь конкретну відповідь. Знаючи це я кажу, та мені, мовляв, не точно, приблизно скажіть місяць- два- пів-року рік. Пояснюючи кажу не знаю де я буду через пів-року. А вона тоді починає трястися розуміючи, що треба дати відповідь на дууже важливе запитання все таки кличе медсестру, і запитує її коли ж все таки буде третя інєкція. Медсестра приносить інструкцію до вакцини. Дохтор дивиться а там написано що (от блін) вакцина робиться шляхом двох інєкцій. Дохторка (років 50) каже "Ой, я помилилася, пробачте". На що я кажу "та нічого нічого дякую допобачення".

Виходив з будинку лікарні і думав, мабуть права була подружка fantoka коли не похвалила мене за те що я в свідомому віці ведуся на прививки. Дохторка, блять вибачте, не знала не те що термін а навіть скільки разів робиться прививка. Але оскільки ми тут в Японії всі дуже ввічливі, то ми лише подякували, вибачилися і поклонилися один одному. Да, ще й посміхнулися.

Плавно з японської мови перейшов на легендарну японську ввічливість.

Казав мені якось Юсуке, що це лише поверхня, всередині японці не такі вже й прекрасні (як думаю я) а я йому не вірив. Роки біжать - очі відкриваються, щоправда дуже повільно. Японія, як не як.

В контексті.

Сьогодні в університеті, сидячи на туалеті "західного типу" осознав що накінець-то, по прошествію майже пяти років можу прочитати просьбу на табличці, що прикручена до стіни. Ось вона яка ця просьба (на фото).

Виявилося, що всі ієрогліфи використані в цій просьбі вже також знаходяться і в моїй голові (якщо напрягтися). Написано "Після використання завжди зливайте воду. Не використовуйте нічого за винятком мякого паперу". Лаконічно. Із самої фрази абсолютно нічого не зрозуміло - тільки знаходячися в туалетному контексті можна здогадатися що саме вопрошає табличка. Така ось японська мова - без контексту нікуди.

А я тим часом зареєструвався на наступний тест-рівень японської мови JLPT N3, що відбудеться 1 грудня цього року, і саме там ми і перевіримо якість і кількість вивчених ієрогліфів. Тому в цьому блозі все продовжить бути вокруг-да-около японської мови, як би це нудно не звучало.

Японська мова - барєр номер 4.

Як кажуть на Русі - обєщанного трі года ждут. Так і з моєю японською мовою - від дня здачі екзамена пройшло майже два місяці. А від того дня як був поставлений план пройшло майже 8 місяців.  Ну так ось - два місяці після здачі екзамена - рівно стільки ж часу треба було потратити організаторм тесту щоб звірити наші кружечки з правильними відповідями. Аж не віриться що в Японії такі повільні роботи, бумажки явно не люди перевіряють (хіба що на дабл-чекі сидить кучка довірених осіб). І ось накінець то прийшов мій чарівний результат.

Що сказати з цього приводу...  Мушу признатися що результатом я не задоволений, хотілося блєснути і видати хочаби 90%, дуже уж я був впевнений в тому що я його добре здам. Навіть на початку підготовки в лютому місяці. Після того пройшло багато часу, я дуже чесно вчив нові слова і повторяв або усвідомлював ті що вже мені знайомі, і зовсім не придавав значення граматиці, хоча книжку два рази читав. Справжнім подарунком богів і дорогого друга minus-one для мене став Memrise, завдяки якому я пройшов необхідний для тесту словарний запас вже до кінця березня.Тому мемрайз я і зараз щиро рекомендую всім хто вчить мову - або просто хоче підтримувати/вдосконалювати свій словарний запас в будь-якій  іноземній мові.

Як би там не було - на цьому моя японо-вивчальна подорож не закінчується. Я вже як дурак вчу словарний запас на JLPT-N3 і планую зареєструватися на тест що буде проводитися в грудні цього року. Ну а до того часу - будемо продовжувати перекладати японські казочки, і японську поезію на русинську мову. Прошу любіть і жаловать як кажуть японці в таких ситуаціях на прощання.

Японська поезія - русинський переклад. Вірш третій.

Хотів бим оби сись світ – не мінявся як типирь... 

Ги нитка риболовної сітки, коли старий ї тягне з маціцького човна, 

Най би ся потихи колисав...

世の中は常にもがもな
　　 渚こぐ
　　　　あまの 小舟の綱手かなしも

93 вірш з класичної сотні віршів, що входить в спортивну гру про яку - далі по тексту. 

Автор: 鎌倉右大臣（かまくら うだいじん) Правий міністр Камакура (1192-1219) 

Прийшов на днях в лабораторію з обідньої прогулянки а в лабораторії на столі розкладено ось таке. Допитуюся що це таке - мені пояснюють що це оміяге (печивка), які принесла одна з студенток.

Але печенька, як виявилося не прості, кожне з якимось іншим смаком а на пачечці написано вірш. Всі вірші тристрокові, причому початок (дві строки) написані з одної сторони а закінчення - третя строка з другої сторони. Почав розпитувати студентів - що це таке - виявилося в Японії є така гра (більше схоже на спорт). Називається "Огура гякунін-ішшю" - сто віршів написаних сотнею різних поетів. Вірші написані в стилі вака, хоча переважно це танка, яка є найбільш поширеним підрозділом ваки.

Хто бажає - ось відео на якому показано суть гри. Гравцям відкрита тільки друга частина вірша - його закінчення. Суддя починає зачитувати вірш з початку - там де гравці не бачать (але памятають). Треба якнайшвидше вибрати правильну пачечку з печеньком і потім його можна буде зїсти карточку. Мені нагадало гру угадай мєлодію з Вальдесом Пельшом чи як там звали того рижого чувака.




Користуючися нагодою вирішив вибрати один з віршів і перекласти на закарпатську мову. В порівнянні з першими віршами (номер 1 і номер 2), які я колись перекладав на русинську мову - це виявилася дуже важка задача. Вірші всі старі, студенти багатьох слів не знають, і шукають в інтернеті не тільки значення і прочитання слів, а ще й значення вірша - коли ти вже його можеш прочитати. Помучалися помучалися вибрали один з простих - він і винесений зверху поста. Щоправда, я так думаю що переклад може бути далекий від істинного значення, тому я зразу аполоджайс якщо мої русинсько-японські перекладацькі таланти кривоваті. Це лише третій вірш, прошу поставитися з розумінням. А так виглядало печенько - на колажі зліва і класична карточка з вікіпедії.

Пятий рік в Японії приносить мені такі цікавиники про які ніколи і не чув. Ех блін не країна а одна загадка, а вже чумадани треба від пилюки протирати...

Здуріти.

Почав редагувати старі дописи для того щоб виключити русизми. Якщо знайдете в тексті щось подібне - буду вдячний за коментар. Цей старий допис відредагований 12.08.2016.  

Зошит для тренування каліграфії, який використовує наша студентка. Десь через пів-року почнеться період пошуку роботи, тоді прийдеться багато писати руками, в Японії так прийнято, навіть резюме пишуть руками. І дууже важливо щоб це було зроблено гарно.

Наближається час мого екзамену з японської мови. В звязку з цим згадалася мені одна історія. Років 4 тому назад місцева подруга розповідала мені про одного сенсея з нашого універститету. Сам сенсей не японець, здається бельгієць. Так от мені розповідали легенду про те, що він японську мову до рівня професійного володіння вивчив всього за 1 рік. Тепер він викладає, в нашому університеті. Сумнівів у його бездоганному володінні японською у мене немає - лекції читає японською - сам чув коли бувало проходив поруч з аудиторією.

Але, як каже легенда, і з цього приводу ходили жарти, він настільки заповзято вчив мову, що в кінці кінців (а може в процесі навчання) до нього (в звязку з цим) навіть викликали швидку допомогу. Якого роду потрібна була допомога я точно не знаю. Можливо у нього було зневоднення, непритомність, а може йому була навіть  потрібна психіатрична допомога - не знаю. Скоріше за все останній варіант і він "трішечки здурів" тобто зробив саме те, що і потрібно зробити коли треба зконцентруватися на якійсь важкій задачі.

Саме це – "трішечки здуріти" – вже мабуть років 10 тому назад мені і радив зробити завідуючий кафедри теоретичної фізики УжНУ, коли описував процес написання кандидатської дисертації. Тоді, мені, здуріти (= написати дисертацію) не вдалося, про що в принципі не шкодую, бо інакше не бачити би мені країни висхідного сонця – це точно. Як виявилося пізніше, для написання дисертації в Японії здурівати було не потрібно – хіба що зовсім трішки.

Але ось для вивчення японської мови до високого рівня, так що б не тільки мультфільми для дітей дивитися а і книги художні читати в оригіналі – без того щоб здуріти, мабуть не вийде. І тепер коли я знаю, що я давно готовий до елементарного рівня JLPT N4, я все більше думаю про те, як би так "трішечки здуріти" щоб процес вивчення пішов якось лавиноподібно – з просвітленнями і можливо з раптовим проривом... А покищо просто набираю словарний запас – японська мова, як виявилося, це не англійська – тут 3000 слів недостатньо для повноцінного спілкування.

Ієрогліфи для закарпатців. Дні тижня.

Понеділок. Ієрогліф що значить понеділок - має ще два основні значення - місяць (той що в небі) і місяць (той що в році). Тому у понеділок здається, що в тебе не тиждень попереду а цілий місяць роботи.

Вівторок. Основне значення ієрогліфа, який зображає вівторок, це вогонь. Робочий тиждень лише почався і порядний робітник просто горить на роботі, настільки продуктивним є цей день.

Середа - все потихеньку іде на спад - ти вже не гориш але розігнався настільки, що можна  просто можна розслабитися і плисти по течії. Основне значення ієрогліфа, що означає середу - вода.

Четвер - мабуть самий нудний день в тижні - і починати щось важко - бо вже скоро вихідні і продовжувати почате також не дуже легко, адже ритм заданий вівторком тримати довго важко - короче задубіваєш лише щоб прожити цей день. Основне значення ієрогліфа що зображає четвер це дерево.

Пятниця - улюблений день всіх робітників - останній робочий день тижня в нормальних суспільствах - це просто золотий день. Основне значення ієрогліфа що зображає пятницю це золото. Хто би сперечався.

Субота. Розслабон після пятниці. Стабільність. Для когось застій. Особливо для японських робітничків, які ввечері в золоту пятницю пють і гуляють після робочого тижня. Символом суботи є ієрогліф що означає землю. Але ви на нього тільки подивіться - для нас закарпатських вірників це матиме більше значення - не просто земля а хрест в землі. Після пятничної пянки і тижневого робочого тижня можна на чоловікови ставити хрест якраз у суботу. Для закарпатців що не пють субота (земля) може асоціюватися з поїздкою на дачу.

Неділя. Ієрогліф неділі - це сонце або день. Один день - один справжній вихідний - коли ти і не працюєш, і вже відпочивший - фізично, а головне психологічно - в суботу. Дивишся на світ свіжим поглядом. Але цей день такий короткий як звичайний день - не те що понеділок - день довгий як цілий місяць...

おおかみこどもの雨と雪

Подивилися з Марькою ще одне аніме, яке мені порекомендувала наша студентка котра по вечорам підробляє у відео-рентал шопі. Мультик називається "Вовчі діти Аме та Юкі" (Ookami kodomo no Ame to Yuki). Оцінка на четвьорочку. Сюжет і ідея дуже нам з Марькою сподобався. Дівчина народжує дітей від хлопця-оборотня, але тут оборотень такий що може контролювати свою природу і перетворюватися в вовка лише тоді коли хоче. В результаті діти получаються тоже такими. Далі по сюжету розвивається доля цих дітей. Мультик звичайно прекрасний я рекомендую для перегляду. Одна проблема - дуже мало гумору. Смішно десь з 20 по 30 хвилину коли діти ще малі і не можуть контролювати своїх емоцій. Тому Юкі коли злиться то з гарної дівчинки пертворюється на кавйного вовчика. По моєму це не далеко від правди.

Найбільше захавався момент коли діти хворіють і мама не знає в яку лікарню їх нести. І в кіно є кадр де вона вагаєтьтся між двома лікарніями - зліва Asahi shounika kurinikku (дітяча клініка Асахі) а справа Uota doubutsu byouin (лікарня для тварин Уота). Короче хто хоче качайте - на рутрекері є. Я не мультик тут розказувати зібрався.

Звичайно, що ми з Марічкою дивилися японською мовою, звичайно, що з російськими субтитрами. В процесі перегляду було пару разів - у деяких моментах Марька мені перекладала на українську з японської. Вірніше вона сміялася над якимись фразами - але коли повторювала їх то не на японській а на українській.

А сьогодні одразу після приходу додому Марька попросила ще раз мультик включити. Я їй включив на планшеті, але в такому разі кіно йде з російською озвучкою по замовчуванню і поміняти не можна. Думав що вона не зверне увагу але Марька мені через тридцять секунд заскандалила "Волк じゃない, おおかみ！これじゃない!", що на українську мову можна перекласит: "Який ще такий волк! Оокамі! (вовк японською) Не цей! (мультфільм) ".
От мабуть і наступила відправна точка коли Марька надає перевагу якійсь мові і японська мова починає перемагати нашу. Поскоріше би вже мама приїхала.

Японська народна казка 3.

Сподіваюся всім зрозуміло, що назви дописів "Японська народна казка №" немають нічого спільного з народними казками Японії. В такий дописах пофоткані і перекладені на зрозумілу мову прості японські книжки з картинками, вибрані майже випадково з Марькиної садочкової бібліотеки.

Привіт любителям прекрасного - художникам, дизайнерам, дитячим літераторам і простим закарпатським батькам. Продовжуємо книжковий марафон, сьогодні в нас ще одна книжка з садочка, на цей раз - вибирала Марічка, книжка їй дуже подобається, і вона знає текст на память. Ну що ж давайте без довгих вступів - книжка проста - нічого особливого, з банальним сюжетом але з типовим японським приколом, який в перекладі на українську звучить як чорний жарт. Хто зрозуміє про що я - прошу відмітитися в коментарях - буду вдячний. Поїхали.

1.

Для бажаючих ознайомитися з книжкою в детялях. 2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

Японська мова. Прогрес.

Допис самохвальби. Сьогодні закінчив курс на мемрайзі із вивчення словарного запасу на тест JLPT4. Завершив змагання на почьотному другому місці, тепер марка407 вже мабуть і не дожену, квіточки посажені - вирощені - плоди зібрані. Залишилося час від часу поливати рослинки - щоб не зачахли і дали плоди ще один раз. Під час тестування в липні. Отак на мемрайзі - кожне слово це квіточка, яку треба посадити, виростити і зібрати урожай. Що посієш то і пожнеш тут працює в прямому сенсі слова. Мемрайз такий красивий - що мушу признатися - це перший раз, що я щось розпочав і закінчив по власному бажанню в процесі самостійного навчання. Тому якщо хтось щось вчить (хоч що) - заходіть не пожалієте, це просто чудо а не навчальний сайт. Особливо для вивчення мов, але можна для будь чого.

Швидкий прогрес у вивчені слів на запланований тест (десь 750 штук за півтора місяці) дає надію на те, що якщо не здаватися то можна навіть навчитися розмовляти японською мовою в найближчому майбутньому. 

P.S.: Сьогодні подружка в скайпі сказала, що треба би зайнятися розповідями про японську косметику - це би точно привернуло увагу неміряної кількості прихильників прихильниць. На це можу тільки сказати одне - реклами кремів не буде - рекомендую фізичні вправи, розповідь була тут. Кому треба замовляйте :-)

Японська народна казка 2.

Привіт бібліофілам. Перша книжечка з крокодилом - викликала цілий фурор, в масштабі мого блога - було аж три коменти, неймовірна кількість плюсів і лайків, мало того вона ще й попала на новий модний ужгородський (закарпатський, український) медіа-ресурс Varosh.com.ua в розділ "Ідеї". Ну і оскільки я одразу же і пообіцяв друзям продовжити розпочатк справу - то спішу виконати обіцянку не дочікуючися того поки забуду.

З наступного тижня в Японії починається новий фінансовий і освітній рік - не знаю в якому темпі я буду його проживати і чи буде часу вистачати на блог... Ха, ясно, що буде і не тому що я женуся за якоюсь популярністю, хоча мене вже і починають друзі дразнити (як там по українськи), а по тій простій причині що я в цей онлайн щоденник пишу тільки тоді коли маю натхнення і тоді коли маю що випити. Без алкоголю тексти виходять довгими і здається не цікавими. Жартую звичайно, іноді і тверезим пишу.

Під публікацією у Вароші одна жіночка, (дівочка, бабулька) Наталія, залишила два коментарі до книжки з крокодилом 1. Що робить пістолет в руці крокодила? Що робить кровожадна тварина на сторінках дитячої книжки? 2. Може для дорослих це і окей, але для маленької дитини це дуже хороший спосіб розвивати жорстокість. За усім цим криється глибока система по переоцінці підсвідомості дітей, старі добрі казки замінюються новими, більш розпущеними і злими.

Я на коментар і запитання відповів, сподіваюся переконав Наталію, що книжка безобідна (як там по українськи...) і покликана єдине - привчати дитину любити ванну.

1. Ну а тепер нова обіцяна книжечка. Повторюю - що книжки я спеціально не вибирав - тоді разом з крокодилом взяв з садочка і цю.

Для бажаючих ознайомитися з книжкою в детялях.

Якщо натиснути на картинку то можна переглянути на повний екран - так буде легше.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.