Відправили маму ще на один семестр.

Ну ось і закінчилося літо а з ним і Оленчин літній візит. Це було чудове літо, незважаючи на пекельну як завжди спеку. Оленка була влаштована в медуніверситет де познайомилася з суперовими людьми, зрозуміла що таке "справжня" і справжня наука. Побачила плюси і мінуси а головне осознала шо не все так погано в нас в Україні - особливо в сфері медичного образованія.

На цей раз прощання було суперовим - Марічка спала - і Оленку в аеропорт відвіз дружок Такума. Для того щоб прокинутися зранку в 6 годин він мав спати у нас - щоб я міг розбудити його своїми руками. До слова Марічка Такуму дуже любить - він завжди з нею багато говорить і грається. Ну короче вона була щаслива що він прийшов до нас в гості і коли ми йшли спати чемно бажала йому "надобраніч". Зранку коли Оленка з Такумою вже поїхали, і Марічка прокинулася - першим ділом вона побігла в кімнату де він засипав. Коли побачила пустий диван то надула нижню губу (це від мене) і ображено сказала "Такума ва?" що попростому означає "а де Такума?!" Ну я пояснив що йому пора було йти на роботу.

На прощання мама нам залишила таку картинку яку зфотографувала в Марічкиному садочку. Обложка книжки "Сіськи (соски?) молодшого братика". Здається що ця ручка символізує нашу недосяжність до мами на наступні кілька місяців (може знову 9), такшо очікую на приплив сублімативного натхнення і на нові приколи від свого спартанського дітвака.

P.S. Хочу написати про нашу поїздку в Нагасакі - бо є мислі. А ще напишу про поїздку в Париж бо як не дивно мене вже кілька людей запитали ож як там. Ну і ще парочку мєлких історій, наприклад про трагічну загибель наших золотих рибок.

Наступні кілька днів вже розписані - завтра вирушаємо в цьогорічний лабораторі тріп а в пятницю вечером очікую на два дні гостя з Німеччини з яким познайомився в літаку з Парижа. Як виразиласа подружка тільки що в скайпі "ти што незнакомого человека примеш"... Я сказав да - він нормальний німецький студент - а у мене пуста квартира і я йому можу показати два японські городи. А у наступну пятницю ми з Марічкою йдемо на вечерю до одної старшої японської сімї що живуть тут посусідству і дуже давно нас кличуть. Короче постараюся повернутися на сторінки цього щоденника.

Листівка від німецького друга.

Радісна подія. Отримав сьогодні листівку від друга. Не можу не запостити це неподобство - не листівку звичайно, листівка, даже конверт, все вишукане як колись в старі часи, і ще Мішик даже адрес свій написав від руки. Мій як завжди полінувався. Не уміє сарака японською. А неподобство - це час - скільки листівка в конверті з наклейкою Priority/Luffpost скільки вона йшла з однієї з найрозвинутіших країн світу в іншу не менш розвинуту - 26 днів (бл...). Може хтось знає в чому діло, але я чомусь сумнівів в японській пошті не маю. В Україну мої листівки доходять за два тижні.  

Якщо я правильно зрозумів натяк і рекомендацію свого найкращого друга серед лікарів (не рахуючи мою дорогу дружину), він рекомендує мені лишатися пити каву з кофеїном і переходити на каву без кофеїну. Ех дорогий Мішику, звичайно я дуже хочу лишитися пити каву взагалі, а до купи ще й перестати пити алкоголь і курить цигарки. І якщо з другим і третім у мене останнім часом виходить доволі успішно, дома практично не пію, а курю тільки на корпоративних вечірках раз у два-три місяці по 2-3 сигаретки. А вот з кавою не дуже виходить. Даже коли зранку прокинуся бодрячком і заміняю ранкову каву чайком або соком, потім десь біля 11 години іду як наркоман, кидаю всьо і купую собі якусь порцію в японському апараті, а там лиш одно названіє. Уж ліпше дома пити. Короче відмова від кави ще не лежить на порядку денному. 

Відповідаю: Дорогий Мішику! Дякую за давно очікувану листівку, вона мені дуже сподобалася. Сам факт її появи у моєму житті переносить цей день в розряд історичних днів прожитих на японській землі. Особливо мені подобається що твоя листівка така німецька! Твій Р. 

P.S.: Швидкість передачі херова, треба щось робити з цим. Запитай там своїх почтальйонів в чому діло. Я впевнений що Японія на поштовій ниві не халтурить, такшо перевірь і у себе.

Ну і найдивніше мене чекало в конверті крім листівки. Міша послав мені 4 чи 5 сємочок. Скоріше за все це якись прикол, який хоч і смішний - мені не дуже подобається. Особисто я не дуже хочу щоб мною зацікавилися японські спецслужби. Ну добре один раз пробачили, але навіщо їх злити вдруге не розумію. Хіба що мій дорогий друг хоче щоб мене депортували з Японії. Ну тоді наступного разу поклади в конверт насіння марихуани або таблетку екстазі, в Німеччині мабуть можна купити в аптеці, але в Японії це жосткий кримінал, і мене одразу посадять в тюрьму і Марька залишиться без батька. А ще рекомендую до прочитання повість Мілана Кундери "Шутка". Там тоже єден пошуткував. І тоже помоєму там була замішана якась откритка.