Status update.

Ось такий типовий японський - драматичний і в полосочку від проводів захід сонця очікував нас сьогодні коли ми поверталися додому. З часу приїзду Оленки на японську батьківщину, фізичне навантаження усіх членів сімї зросло в рази. Єдине що може врятувати нас від активного відпочику це дощ, який зараз в сезон дощів падав лише день чи два замість тижня, як прогнозувалося. Тому якщо вихідний вдається погожим, через кілька годин після сніданку ми вже женемо на наших залізних кониках далеко далеко. Минулої неділі проїхали десь 40 км (ми з Марькою) а Оленочка і цілих 50. Сьогодні всі разом десь 30. І з численними зупинками. Це взагалі цікаво комусь? Напишу детально і з фотографіями :-)

Моменти закарпатського щастя в Японії.

Ось воно - справжнє щастя закарпатця заробітчанина.

Минулого тижня збулося наше маленьке, очікуване і заплановане чудо, яке мій друг Мішик назвав "обєднанням сімї". І на цей раз, мені тоже перепав подарунок від друга, тепер від закарпатського. Тому практично кожен вечір за винятком неділі (за якою починається трудовий тиждень) я насолоджуюся божественним закарпатским коньячком. За роки в Японії здатність вживати міцні напої дуже сильно знизилася, і тепер це сильно грає на мою користь, бо 30-40 грамів коняку несуть свідомість в недалеке закарпатське минуле яке очистившись від поганого залишило у памяті тільки рафіновані, чисті і приємні спогади. Не буду називати імен, бо не впевнений чи це етично, але вдячності моїй немає меж так само як і у цього коняка, що пролетів кілька тисяч кілометрів і тепер живить мою душу - немає ціни. Низький уклін, і 30 грам за ваше здоровя І.Ю.!

Плани на завтра.

Ну вот наступив той довгоочікуваний день, коли ми з Марькою плануємо поїздку у Фукуоку - і зовсім не для того щоб там дивитися якесь квітя або звіря, і не для того шоб убивати час в якомусь місці де скоплюються скучающі батьки з дітваками. А їдемо ми для того, щоб зустріти друга який прилетить до нас на літачку із далекої України і привезе мені від іншого друга дві пляшки коняку, один Тиса а другий Карпати. І саме головне, після цього ми накінець-то сходимо в ресторант "Ічіран" і попробуємо відомий на ушиток білий світ рамен, який зображений на фото зверху. Ну і ще звичайно мабуть Оленка захоче випити холонного японського пива.