Semen.

Ну і щоб не висіла довго зверху погана новина про загибель золотих рибок - повідомлю і хорошу новину. У нашої сімї рознесеної в два кінці євразїї зявився новий домашній питомець - мацур на імя винесене в заголовку. Майже кожен день він звонить нам по скайпу, Марічка його вже впізнає і знає по імені. Найголовніше - що він живий :-)

Не знаю які флюїди літали над Оленкою і Олькою коли коту давали імя Семен, але дивним способом воно співпало з іменем мого діда по маминій лінії, легендарного Роскова Семена Михайловича подвиги якого ще памятають береги села Ільниця що на Закарпатю. Діда я канєшно не знав - він лишив сімю з пятьма дітваками ще в 1978 (здається) - за два роки до мого народження - а може і раніше. Але память про нього не зникла і одного разу, якщо я не помиляюся образ його був навіть увіковічений в роботі відомого закарпатького художника Роберта Саллера. Ось робота з назвою "На рушничок" де якраз і зображений славнозвісний дідусь разом з бабусею. Хто в курсі деталей може підтвердить.

Образ мого діда в роботі сучасного художника Роберта Саллера (снепшот з сторінки київської галереї Карась)

Вот би мій блог би був трішки популярнішим може би і вдалося знайти дідуся - так цікаво яка його доля після того як він зник із Закарпаття.

Fricci

Недавно мені Оленочка понасилала наших старих ужгородьских фоток і в усій кучі знайшлася фотка нашого ужгородського кота з русинським імям Фріці. От реально кого було шкода залишати перед поїздкою в Японію. Пожалуй його найбільше із усіх родичів і друзів. Але будучи в розквіті сил (всього два роки) і у прекрасні фізичній формі, всього за кілька тижнів до Оленчиного і Марькиного відїзду він заснув і на наступний ранок був уже мертвий. Причина його смерті невідома, на жаль тваринам розтини не роблять, але навіть якби і робили, у нас в Закарпатю нема путніх паталогоанатомів. Такшо нам залишилося лише гадати але раціональних пояснень цій події нема. Просто взяв Фріці на себе весь негатив домашній який тоді був, оберігаючи і Марьку і Оленку і тихенько залишив цей світ. 

У мого шовгора Бандия є теорія що інтернет наполовиину створений для мачок, і я з цим на 100% згідний вони його заслужили.

Моя дружина Оленка дуже любить звірів. Тому коли випадає нагода подивитися, пощупати, погладити, обняти, зловити, принести додому щось живе - то вона обовязково це робить. У суботу їздили в магазин за зовсім не повязаною до звірів річчю, але оскільки в тому магазині є зоокуток то ми просто мусіли спочатку піти туда подивитися на звірів. І там вперше в житті я побачив мачку у якої два різні кольори для двох різних очей. Спішу поділитися фотографією. В Японії мачки до речі дуже дорогі, ця вартувала десь 1000 у.о. і ця ціна явно помірна. Коли я побачив цю мачку то в мене виникло запитання чому так дешево така мачка, бо вона була найдешевшою з усіх присутніх. Кіби м міг то купив бим її лиш зато шо має два різнокольорові ока. Вот так.

Повернення кота на імя Чарлі...

Сьогодні здійснилася мрія Оленки про то щоб домовитися з сусідами про тимчасову аренду кота який приходив до нас кілька тижнів тому. Після роботи вона зустріла хлопчика який являється його власником. Відбувся діалог:

- Привіт куди йдеш?

- На футбол.

- А кіт дома самий?

- Так

- То шо може даш нам його а потім коли прийдеш з футбола то зайдеш і забереш...?

- Ок.

Малий вернувся додому видав кота і повалив на футбол.

Коли ми з Марічкою прийшли з садочка кіт уже хазайнував у нас дома а Оленка не приховувала щасливої посмішки.

Так він полюбив наших рибок і багато часу ошивався біля акваріума і намагався їх дістати через скло. Марічка в свою чергу весь час намагається дістати його і поносити за горло.

Так він облюбував Марічкино сідалко і постійно норовить у ньому поспати погратися або просто провести час спостерігаючи за навколишніми.

Пристає до Марічкиних іграшок які їй в принципі навіть не були потрібні до його появи.

Розсижуєсть на моєму стільці - у нас їх тільки три - і ось він зайняв моє місце.

Їсть з руки...

Старанно відкусуючи медове печиво.

І проводить багато часу в пустому кульку від памперсів...

Зараз у нас 0 годин і 11 хвилин і я не розумію коли сусіди повернуться додому.
Коли вже хлопчик повернется з футбола і що це за секція така в якій можна проводити час з 17 до 00...
Короче завели ще одну домашню тварину.

Мацур..

Я вже десь писав що побачти кішку в Японії величезна рідкість. І ось в неділю вдень до нас на балкон заліз чорний мацур. Оленка з Марічкою не могли нарадуватися йому, одразу поступила команда налити йому догорого японського молока і накормити дорогою копченою шинкою. Крім дорогого молока чорний кіт отримав імя - Чарлі.

Почали вичисляти звідки він міг взятися, припустили що переліз від сусідки яка цілий день працює в сусідньому супермаркеті. Лена зразу сказала що треба його приручити щоб він до нас приходив у гості або взагалі залишити. Я противився бо тримати живність яка сере і кричить в нашому будинку заборонено по контракту (принаймні нам). Ми якраз ішли гуляти на море тому залишили його на балконі. Коли повернулися з прогулянки Оленка першим ділом побігла на балкон чи раптом Чарлі не там. Трішки покликала і ось він тут як тут прителімпався. Знову всі (крім мене) почали сходити з розуму. Марічка носила бідного кота взад вперед до тих пір поки йому це не надоїло і він почав ховатися. Вона в свою чергу почала кричати і плакати яке він має таке право від неї тікати. Короче почався цілий концерт поки кіт не поцарапав малу за ногу. Тоді я вишмарив його на балкон і ми почали дивитися мультфільми щоб не чути його мявчання. 

Кіт кричав і карабкався по антимоскітній сітці на наше вікно і коли мене це дістало я вийшов щоб його натрепати внизу під балконом стояв хлопчик з квартири номер 202 і каже мені "This is my cat" 

Я зрадувався і одразу віддав йому котика який так вміло полоскотав нам нерви і трішки видозмінив наш рутинний стиль життя. А ось і кілька фоток з котом.