пʼятниця, 24 червня 2011 р.

Ангіна в Японії.

Знаю що мої блого-пости іноді читають мої друзі дохтори, тому вирішив сьогодні розказати як я тут захворів простудою, як ходив до лікаря, і як мені призначено лікуватися, ну і оскільки багато з нас знаходяться в різних країнах можна буде порівняти, за порівняння в коментарях буду вдячний. Звичайно що можуть читати і не тільки медики а й інші люди - прості потенційні пацієнти тим більше шо і я сам не дохтор (просто думаю про себе шо я такий медично образований)

З часу приїзду до Японії я практично не хворів, ходив тільки до стоматолога коли випала пломба з переднього зуба, за чим потягнулися ще кілька візитів переважно для вставки втрачених на батьківщині зубів. До японського дантиста було ходити цікаво і легко, болі за кілька візитів я не відчував тому що завжди обезболювали. Але відомо що стоматолог професія віддалена від медицини, туди вообще ходити не обовязково. Напевно тому шо від карієса не помирають.

Моя історія про простуду, яка в результаті виявилася ангіною, хоча лікар пояснював по японськи, а я звичайно на рівні медичних термінів практично не розумію, але виходячи з того який мені робили огляд і які ліки виписали я роблю висновок що це саме ангіна. Але все по порядку...

Читати далі...
Анамнез захворювання:
Перші симптоми зявилися рівно тиждень тому, і кілька днів мене турбував тільки біль у горлі (по ночам гострий). Приймав льодяники "Halls" як мені колись рекомендував наш друг Мікі, отоларинголох, сьогодні дохтор у Словакії (по останнім даним). Льодяники не допомагали, тому в суботу на пянці дома, я спробував полікуватися горілкою, але і це допомогло тільки в процесі активного вживання, через кілька годин після останньої випитої дози біль в горлі відновився. На четвертий день добавилися інші симптоми - головний біль і смолі (чи як там по українськи). На пятий день добавився кашель, посилився насморк, не зникала біль в горлі і ще зявилася субфебрильна температура (37-37,3) що трималася аж до сьогодні. Льодяники холлс і літри додаткової випитої рідини не допомагали. Сьогодні зранку мені почали чудитися поколювання в легенях і я почав боятися запалення легенів, даже вдалося згадати кілька страшних історій як люди помирали за день два від гострих пневмоній, що в моєму випадку недопустимо бо у мене дітвак, а мама далеко. Тому зранку я вирішив піти до лікаря щоб продержатися ще хочаби тиждень до приїзду Оленки.

Лікарня:
Вибору куди піти, до якого дохтора у мене не було, тому пішов у найближчу до нашого дому клініку ухо-горло-нос. Лікарнею звичайно це назвати важко, це скоріше приватна ЛОР-специфічна клініка. По порядку піісля приходу треба спочатку зареєструватися. Тепер у нас жопова жара і дуже волого, не знаю чому але мабуть це сприяє простужуванню і коли я прийшов на 9:03 (відкривається клініка в 9:00) то виявилося що я вже 38, такий номерок мені присвоїли. Для реєстрації треба було заповнивти просту анкетку з іменем-адресом-телефоно і сказали або дочікуватися своєї черги або йти прогулятися і вернутися через деякий час. Я сказав що почекаю: кондиционер, мягенькі крісла, величезний телевізор і цілий мурашник жіночок в медсестринських одєждах для мене були в самий раз. Чекати прийшлося довго - аж півтора години, якщо порівняти з Україною то майже так само (наскільки памятаю). Фоток звичайно з клініки нема але якщо просто то це дві кімнати зєднані собою вужчим проходом без дверей. У одній кімнаті зал очікування - десь на 30 сидячих місць і реєстратура, у іншій знахотиться сама клініка. Лікар не у кабінеті а лише за ширмочкою, кабінети лише два - один для рентгена, один ще для якогось "ушного" тесту. Працює в клініці один тільки лікар, років десь 60 а може і 70. Весь процес: реєстрація, огляд, підготовка інструментів, лікувальні процедури, рентген, ще якісь функціональні тести, видача рецептів, обслуговує аж 10 медсестер. Усі медсестри поліфункціональні і міняються - наскільки мені вдалося помітити.

Моя черга дойшла за півтора години, я був 38-й тобто виходить на пацієнта іде менше трьох хвилин уваги дохтура, також небагато, мені здається що це в кілька разів менше ніж в Україні. І мабуть це дуже поганий показник, особливо для тих хто любить щоб дохтор довго пояснював деталі захворювання. Особисто мене цікавило тільки питання чи у мене немає пневмонії. Коли дійшла моя черга, я був дуже швидко оглянутий, 30 секунд на розпитування симптомів і розвиток хвороби. Далі погляд у горло з ложечкою, потім знову у горло із зеркальцем, потім у ніздрі (30 секунд). Потім лікар щось мені сказав, я зрозумів що почне вже якісь ліки пшикати. Так і було дротик в ніздрі потім пшк-пшик, потім покопирсав горло якоюсь палочкою (ніби змазана йодом) потім пшик у горло і всьо. Симптоми (насморк і біль у горлі зникли одразу) Тепер каже усьо - виписуємо ліки - будеш здоровий через 7 днів. Тепер іди на інгаліцію і до побачення коли захворієш наступного разу. Одразу мене підхопила медсестра провела на інгаліцію - жестами пояснила що робити (було дуже сексуально бо вона показувала як тримати скляну інгаляційну трубку в роті). Тьох-хвилинна інгаляція і мені було сказано "Одайджіні", так прощаються японські мед-працівники - що означає "Виздоравлюй, поправляйся".

Ще 10 хвилин очікування і рецепт на покупку ліків був готовий. Оплата всього що зі мною відбулося в клініці склала близько 14 доларів.

Аптека:
Покупка ліків по рецепту це окрема історія. Спочатку треба зареєструватися в аптеці, віддати рецепт, його пропечатують на спец машинці і видають тоже номерок. Аптека це не магазин як у нас з вітринами і живою чергою, а просто одна велика кімната розділена перегородкою з окошечками. В одній половині метушаться аптекарі, в іншій чекають люди що прийшли за ліками. Зал очікування типово-японський - зручні стільчики з подушечками і телевізор. Також стоїть апарат де безкоштовно можна брати воду, чай, каву або гарячі або холодні. Після реєстрації (японцям) видають анкету яку треба заповнити. Звичайно що до мене увага особлива, співробітниця підійшла до мене стала на коліна (такий типовий японський жест коли говориш з клієнтом) і лагідно повільно мені все пояснюючи і запитуючи, заповнила за мене анкету із стандарними запитаннями. А саме: імя, адреса, телефон, стать, дата народження, наявність алергій на ліки, на хавку, вообще алергій, чи вживаєш зараз якісь ліки, чи бухаєш або куриш, чи водиш автомобіль і одне із важливіших запитань - які хочеш ліки - бренди чи дженеріки (підробки брендів). Дженеріки звичайно що дешевші тому і запитання задають. Я сказав конечно що дженеріки, лише уточнив чи вони зроблені в Японії - дівочка сказала що так, звичайно і засміялася (не знає гадина що таке індійські або українські дженеріки). От і все, ще 5-10 хвилин почекав і ліки були готові. І оскільки в лікарні я фоткати не міг - то можу лише показати фотки оформлених ліків.

Фотка папірчика усіх призначень, і коротким описом шо за ліки, для чого і як приймати. Інший папірчик - квитанція про оплату - просто з неї видно скільки реально коштують ліки і скільки мені треба заплатити за них (а саме десь 16 дол з 60 треба сплатити особисто). Внизу: в синіх пакетиках пероральні медикаменти (таблетки які треба пити через рот), в червоному медикаменти шо треба ліпити або мастити на себе але ніяким чином не в рот.
Таблетки на 7 днів. ムコダイン錠 (мукодаін, 500 мг на прийом те ж саме що наше Мукодин, секретолітик і стимулятор моторної функції легень), ロキソニン錠 (локсонін, 60 мг - діюча речовина локсопрофен, нестероїдний протизапальний препарат, аналог нашого ібупрофена, продається тільки в Японії, Бразилії і Мексиці), メジコン錠 (Декстрометорфан, 30 мг - для суппресії кашлю що у великих дозах може бути даже галюциногенним, а його оптичний ізомер вообще морфіноподобєн...). Щодня три прийома після їжі, по 4 таблетки, всього 12 штук на день або 84 за весь тиждень. По моєму до хера, цікаво що скажуть наші дохтори - поліпрагмазія?

Плюс - крутєйший універсальний антибіотик Zithromac (Азитроміцин) від Pfizer приймаєш один раз а діє 7 днів, дуже підходить недисциплінованим пацієнтам (хоча я себе до таких не відношу) в Україні продається під лейблом Сумамед. І ще додатково бронхолітичний пластирь з довгою інструкцією як його використовувати.


Результат:
Чи варто описувати тут що після походу до лікаря і початку прийому ліків я іду на поправку семимильними кроками, почти як пацієнти доктора Хауса, після того як їм накінець-то поставлять правильний діагноз. Пройшов всього день, відчуваю себе чудесно, хоча ліки треба приймати ще 6 днів, оскільки в мене з комплаєнсом (англ. compliance - якість правильного дотримання вказівок і призначень лікаря) проблем нема, то я звичайно використаю повний пакет (мінімум до зникнення всіх симптомів). А медицина Японії (у випадку нескладних проблем зі здоровям) мене повністю влаштовує - хоча 30 баксів за банальну ангіну мабуть забагато, цікаво скільки би обійшлося лікування дома. Ну ось власне і все, про що я хотів розповісти в цьому пості - працівникам охорони нашого здоровя присвячується! Чао-какао.

3 коментарі:

  1. Класно! Лиш у нас тебе би мали повністю оглянути (фізикально), взяти якісь загальні аналізи, а не обмежитися лише обстеженням вказаних тобою симптомів. Тому й часу іде більше. Але те саме лікування підійшло би й для пневмонії І категорії (тобто у молодої, практично здорової людини).
    Не хворій!

    ВідповістиВидалити
  2. Да ти знаєш, я дуже здивувася що мене даже не послухали фонендоскопом, притому шо я казав шо боюся пневмонії. Дохтор лиш заулибався. А на рахунок загальних аналізів... вважаю що вони насправді зайві, коли працював в онкодиспансерів надивився я на ці аналізи і розумію що дуже рідко в них є важливі клінічно значимі результати, які необхідні для постановки діагнозу.
    З малою ходили до лікаря може 50 разів і їй взяли аналізи крові лише раз коли вона умирала від інфлуенци з температурою 40.3...

    ВідповістиВидалити
  3. При онкології вони дійсно зайві, бо майже нічого не показують, а от при гострих запальних захворюваннях вони все-таки дають інформацію про процес.
    Якщо в тебе була лише ангіна, нащо тоді він призначив муколітики? Явно з прицілом на бронхіт або й на пневмонію.
    Просто в них система зорієнтована на те, що є в даний момент - чим більше наскаржишся, тим глибше тебе оглянуть. Якби ти не лікувався, тобі би стало гірше, тоді би з"явилися виразніші симптоми - от тоді би вже й слухали, і рентген робили, і аналізи брали, причому всі. А так ти звернувся на початку хвороби, тобі вбухали лікування на "всякий пожарний", яке було б ефективне при усіх цих хворобах - і нащо тратити на тебе час?

    ВідповістиВидалити