пʼятницю, 25 лютого 2011 р.

Graduation time.

(розповідь про те як захищають дипломи в Японії, хто не цікавиться освітою і наукою можна переходити до фотографій)


У лютому в Японії закінчується навчальний рік і другий семестр. З квітня почнеться новий навчальний рік.
Минулого же тижня 17-18 числа в університеті відбувся захист дипломних робіт бакалаврів і магістрів. Система тут дуже цікава і сильно відрізняється від нашої. Про то шо всі студенти тут так чи інакше але долучені до передової наукової роботи я вже десь говорив. Усі без винятку, незалежно від рівня знань, оцінок, здатності виконувати покладені задачі - усі мають можливість робити сучасну науку на сучасному обладнанні, оперуючи супер-дорогими матеріалами і купуючи (звичайно через сенсея) все що їм потрібно для експерименту. Але якщо говорити про захист проробленої роботи то тут все обстоїть набагато простіше. Студенти готують короткі абстракти (на 1 сторінку) і роблять досить короткі презентації - сумарно виступ складає 10 хвилин, 7 на доповідь і 3 на запитання. Регламенту дотримуюються дуже чітко, довше ніж 10 хвилин ніхто не виступає. Графік виступів розповсюджується по електронній пошті і в друкованому вигляді по всім підрозділам.
У нас в цьому році 4 випускників бакалаврів, усі четвертокурсники і вони в ці два дні захищалися.
Доповіді всього під-факультету (не окремо по кафедрам) відбуваються в одній і тій же величезній аудиторії (як на фото, посилання знизу). Всі випускники одягнуті в чорні костюми і білі сорочки - без винятку. З приводу офіційних доповідей у мене завжди проблема - бо немаю чорного костюми (приходиться позичати у Серого). Якось Такума мені сказав що якби на офіціну доповідь він прийшов одягнутий в щось інше ніж чорний костюм біла сорочка і краватка то це би було запорукою того щоб не захистити диплом, або більше того бути недопущеним до доповіді. Словом весь цирк захисту дипломних робіт дуже серйозний - міліон студентів і всі преподи нашого напрямку сидять в одному величезному амфітеатрі студент за катедрою робить доповідь, з приколотим до воротничка мікрофоном, преподи в свою чергу задають запитання, секретарки бігають по залу з мікрофонами для бажаючих задати запитання. Весь перформанс дуже мощний, але є одне але. В історії універститету ще не було студента який би не закінчив або не захистився. Студенти ростуть із знанням того що вилетіти з універа вони можуть лише у випадку повного ігнора всіх правил і як мінімум 1 року пропусків занять, як каже мій давній друг Дютьо "за всьо уплочено". І звичайно всі успішно захищаються. Один раз за кілька років існування цього університету був курйоз - під час захисту, після поставленого складного запитання студент практично про себе (але завдяки мікрофону всі гарно почули) сказав слово "くっそう" (ku-sso-u) що ознаяає "damn it, shit!, fuck!" але навіть це не дало йому можливості вилетіти з універа з позором. Всі зробили вигляд що нічого не сталося і лише легенда гуляє серед студентів, хтось із наших навіть був на тій презентації.
Чуть не забув. Звичайно студенти мають також здати дипломні роботи (40-50 сторінок) але вони займаються підготовкою оних - лише тепер, вже після того як формально рішення про їхний випуск вже зроблено! Ось так, тут у нашому університеті, звичайно рівень аналогічних процедур у крутих універах - може набагато вище, але я шо віжу то пою і ця історія аж ніяк не являється обєктивим висвітленням реалій. Дивно лише те що будучи у настільки детермінованому стані (знаючи що вони точно закінчать універ і отримають диплом) студенти у повному своєму складі - дуже виховані, ввічливі, послушні і даже не пікають а лише трєпєщуть коли до них звертається старший (по віку, по курсу, препод, чи даже як я - якийсь іноземець). Культура нах!

(фотки тут)
Graduation 2011

суботу, 19 лютого 2011 р.

Happy Birthday to Olena!


Привіт Оленко,
ну ось сьогодні і у тебе день народження :-) 

Ми з Марічкою вітаємо тебе, бажаємо міцного здоров'я, успіхів у навчанні, вдосконалення і так прекрасного почуття гумору (моє традиційне привітання усім і ти не виняток). Для досягнення інших гараздів ми обіцяємо прикласти всі зусилля!

Підкріпляємо свої побажання кількома фото. 
Сьогоднішній день як не дивно ми провели на “birthday party” яке Карла з Елоєм організували для Ніколаса в тому ж місці де минулого року був дєнчик Хімени. Марька бігала і гралася з дорослими дітьми як доросла, я бігав за ними з фотоапаратом. Карлос назвав свого сина Карлосом, так точно як і Рікардо свого Рікардом! Було класно, по дитячому і латиноамериканскому весело, однак тебе дуже не вистачало. Всі хто був присутній на ДН передають тобі привіт і привітання з днем народження! 
Ми тебе любимо і дуже скучаємо, чекаємо з нетерпінням на твоє повернення!



Пятниця після садочка - Рамен

До нас по-маленьку починає приходити весна, яка вже би мала бути з початку лютого, навіть день календаря є такий коли вона має починатися. Сьогодні перший більш менш теплий день вечером у 6 годин коли я забираю Марьку з садочка на дворі ще десь 10 градусів - можна ще погуляти, і не обовязково бігти одразу додому. Оскільки у мене все раціоналізовано, гуляємо ми з користю тобто їдемо в далекий магазин за покупками. По дорозі до магазину є, навіть не знаю як назвати - ну точно не ресторан, але таке місце де можна поїсти рамен (таку китайску лапшу, яка дуже сильно прижилася в Японії і дуже популярна тут, хто дивився мультфільм Кунфу-панда, мають знати). Марька одразу впізнала і почала кричати шо хоче туда - хавати. Я їй пообіцяв шо після магазину заїдемо. Коли вже верталися назад то заїхали і я не полінувався зробити кілька фотографій.
Короче це заклад в якому можна поїсти - і дуже багато простих і не простих короче без різниці в соціальному або матеріальному статусі людей заходять сюди шоб просто поїсти. Вартує по японським міркам дешево і дозволити собі може хто завгодно. Ось фотки.


Каси нема, щоб взяти якусь хавку треба купити талончик у апараті зліва. Також можна пити "скікихоч" холодної водички, безкоштовно, набираючи собі самостійно у пластмасовий стаканчик.


На столі стандартний набір спецій: тертий часник, молотий перець, зубочистки, два соуса для рамена один для гйози (китайські пельмешки) грубо помолотий кунжут і маринований імбірь чи як там його по-українськи.


Марька після садочка дуже голодна і вже знає шо зараз буде їсти свою улюблену довгу лапшу голосно сьорбаючи як роблять усі японці.


Темпи якими я набираю лапшу в її тарілку її не влаштовують і вона не витримує усі мої фотосесії - її це не цікавить лиш би похавати.


Ну а я мушу хоч кілька фотографій зробити - так воно виглядає зблизька, ніби не дуже апетитно але дуже смачно. Горстка рису і пару пельмешок гйози, порція рамена і ми з Марічкою ситі і задоволені.


Ну і остання фотка трішки зацінити обстановку в залі. Як кажуть японці і як викрикує Марічка після того як дохаває (садочкове виховання) - ご馳走様でした (go-chi-so-u-sa-ma-de-shita)! шо означає згідно гуглу - Thank you for the food! Ось такий будень, а точніше кінець тижня - завтра вихідний і у нас намічено дитяче день народженя у Ніколаса, де я обовязково знову буду лізти в очі своїм хвотоапаратом! Чао френди.

неділю, 6 лютого 2011 р.

Alice in Wonderland

Я вже десь розказував що наша Марічка має лімітований доступ до компютера, оскільки бажаючих багато а компютер один, і ще кажуть дітям мультфільми шкідливі. Але іноді (ми ж не звірі) вона звичайно також отримує свою порцію відеоінформації. Кілька разів на тиждень, близько години має можливість подивитися мультик на вибір. Але мабуть внаслідок того що дивиться вона мульфільми так нечасто (я надіюся) у неї виробився дуже вузький діапазон мультиків які вона хоче дивитися якщо її запитати. Як правило на запитання шо хочеш дивитися вона відповідає "Аліса" маючи на увазі діснеєвську алісу в країні чудес 1951 року випуску. Прекрасний мультфільм до речі... Але історія про то шо вона дивиться мультики як удав що повільно перетравлює свою їжу практично нерухаючись, тому знімати короткі відео вже немає сенсу. Сьогодні у мене новий експеримент - 50 фото з інтервалом 30 секунд. Як на мене вийшло прекрасно, повністю передає рухи і мабуть навіть без втрати емоцій.



четвер, 3 лютого 2011 р.

Школа в Японії

У минулу пятницю на прохання нашого університетського "центру керування міжнародними студентами" нас відправили на екскурсію у звичайну елементарну японську школу. Кому ця зустріч була потрібна більше - нам "міжнародним студентам" чи школярам, незрозуміло, але сподобалося мабуть всім.


Короче програма була дуже довга, нас файненько привезли на таксічках в школу, потім діти розповідали нам кучу лекцій про різні японські речі, чайну церемонію, дзюдо, історію і всяке інше, після чого задавали запитання "шо хто поняв" з варіантами відповіді. Звичайно що ми всі практично нічого не розуміли, оскільки з японської мови розуміємо тільки картинки. Але все це був початковий офіціоз. Діти дуже нервували, ми також, і ще на додачу в спортзалі було холодно. Словом початок не дуже. Але потім у нас відбувся спільний ланч де ми хавали шкільну хавку у класах. Потім був вільний час можна було подивитися школу, кілька шестикласників зробили мені супер екскурсію. А потім в тому ж спортзалі, ми мали можливість спробувати все про що нам розповідали в першій частині. Короче було круто і весело, з фотографій можна все прочуствувати, спробую попідписувати у пікасі. Ще, маю коротке відео де мій поводирь читає по російськи три слова які вивішені в холлі.

Ось ці три слова.


А ось і відео.

Ну і традиційно посилання на пікасу де можна переглянути багато (але не всі) фотографій з нашої зустрічі.

2011-01-28 school