суботу, 26 листопада 2011 р.

"Bus hike" to Yamaguchi

(про життя іноземних студентів що навчаються в японському університеті)


Зганяли сьогодні з Марькою в коротку поїздочку у сусідню префектуру Ямагучі. Це вже третя поїздка в цю префектуру, в першу ми їздили ще з Оленкою (тоді побували в пещері) друга була в попередньому пості коли ми з Такумою і Роллі їздили до нашого слабошкуватого Джунічі в Шімоносекі. Сьогодні ми були в столиці префектури в місті з такою ж самою назвою.
Читати далі...

Відмінна риса цієї поїздки в тому що вона нам обійшлася дуже дешево (заплатити прийшлося тільки за їжу), тому що організовували її команда волонтерів з нашого міста що дбає про іноземних студентів, організовуючи культурні події, оплачуючи такі поїздки, дарує велосипеди, холодильники, мікроволнові печі, допомагає студентам з переїздами і таке інше. Це кучка людей, бабусь та дідусів, які (мабуть в звязку з наявністю великої кількості вільного часу і відсутністю власних проблем) дуже багато часу проводять з міжнародними студентами намагаючись створити їм ефект сімейного кола. Мабуть у них це добре виходить бо китайські студенти їх дуже люблять. Ми ж зважаючи на існуючий мовний барєр і зайнятість в лабораторії тільки час від часу приймаємо участь в міроприємствах які організовують ці добрі люди. 


В цьому році поїхали в звязку з тим що я випадково побачив обяву про то шо вона планується і вчасно записав і себе і Марьку. Спочатку сходили на прогулянку лісом по культурній стежині, де з одного боку текла гірська річка по камяному руслу а з другого - запущений ліс, потім поїхали на обід де Марька ізїла тільки місо-суп, потім у буддистський храм де вона захавала морожко, а потім у історично важливий і старий ресторан що був побудований в 1877 році і в якому відбулося багато зустрічей великих політиків. Ми у ньому просто потусувалися побігали і пофоткалися. Тепер це музей-ресторан, тобто такий музей який можна знімати для весілль або всяких інших бухаловок.

 Було дуже душевно: Марьку (і мене бо я з нею) всі обхажували, питали чи все окей, коли вона хотіла в туалет - чекали цілим автобусом. Десь 20 чоловік її фоткали з усіх боків а вона нікому не хотіла позувати. Боявся я лише того що їй стане погано в автобусі який нас возив і вона наблює на когось або ще гірше на мене, але вона видеражала і лише разок були рвотні позиви які закінчилися тільки пустими звуками. Зато одному студенту реально було погано і із-за нього робили незаплановану зупинку. Короче було класно але коротко бо вже в 5 годин ми прибули Кітакюшю. Зато ще є час прибратися дома перед сном, написати цей текст і загрузити фотки. 

Фоток багато але не дуже хороші, тому що було дуже сонячно, я полінувався і фоткав усьо в автоматичному режимі в результаті майже всі фотки пеерекспоновані. Прогнав їх через фільтр в лайтрумі і загрузив як є. Для мами, якій буде цікаво як її дітвак провів день. Ще виберу 10 найкращих для фейсбука такшо можна і там глянути. На сьому дозвольте відкланятися. Фотки тут.

Yamaguchi-bus-hike
Оскільки сьогодні ми провели день в компанії студентів то і сьогоднішнє японське слово буде "студент".

学生

がくせい ga-ku-se-i

два канджі: навчання, наука і життя

четвер, 3 листопада 2011 р.

Shimonoseki sightseeng.

Сьогодні як і планувалося вже дуже давно - ми провели день культури - законний вихідний "на природі" а саме здійснили маленьку подорож в сусіднє велике місто що називається Шімоносекі, знаходится в іншій префектурі, що називається Ямагучі і знаходиться на найбільшому з японських островів, що називається Хоншю. Розказувати нічого у кого є бажання ласкаво прошу на пікасу в фотоальбом, де деякі фотки даже з коментарями. Головним пунктом назначення було побувати на фішмаркеті і попробувати свіжі суші. Фішка шімоносекі це отруйна риба "фугу" яку місцеві аборигени помякшено називають "фуку" і мясо кита. Такшо хто буде в гостях - підемо туда пробувати це екзотичні для звичайних людей страви.


寿司

すし su-shi

(food) sushi; anything made with vinegared rice (may also contain vegetables, spices, fish, or other delicacies). Такшо друзі вперьод готувати дома суші, адже це не обовязково риба.

Ну і альбом тут.
Shimonoseki Nov-2011

середу, 2 листопада 2011 р.

Сьогоднішня вечеря. Планував приготувати якісь спагетті, але в магазині на мене покліпала рибка сайра, а по японськи "санма". Оскільки вона була вже не свіжа - приготовлена дві години тому, то на неї даже вже поклали скидочку 20%. І вот ми ізїли з Марькою дві рибки з рисом і салатиком, до цього я випив ще й стакан шочу. І коли вже Марька дивиласа в своїй кімнаті добринюнікітіча в 500-ий раз, а я догризав остатки рибки під "зе бест" від Tom Waits-а і думав про свою "половинку", яка бороздить простори закарпатської медицини - я відчув себе щасливим, як іноді буває, мімольотно але дуже чітко. Саме на цьому фоні я пишу посланіє у свій онлайн щоденник.



さかな sa-ka-na

Риба. Один канджі що означає риба. Без всяких скритих посланій.
Читати мислі далі
Уже традиційно у мене зявляється бажання настрочити якусь чепуху в переддень або у день офіційного, японського, державного, свята. Завтра у нас "день культури" опять же, - державний вихідний, понятно напевно "і їжачку", (як казав один з моїх улюблених університетських викладачів Й.М. Шуба) що пояснювати важливість даного дня і приводу для свята і вихідного не потрібно, адже що може бути важливіше культури. Конституція, декларація, революція, троїця і восьмоє марта - всьо херня в порівнянні з культурою у всіх її відображеннях...

Теми для допису у мене немає, але завтра ми їдемо до мого "умираючого" студента в його рідне місто що називається Шімоносекі і знаходиться воно на іншому з чотирьох основних японських остовів Шікоку Хоншю (позор мені) (хто не знає, ми з Марькою на Кюшю). Компанія зібралася доста крута, Марька, Такума з своєю дівчиною Роллі і я. В планах відвідати тридиційний японський фішмаркет і їсти суші з ще не умерших риб і потім ще якась історична програма по цікавим місцям - короче Джюн-чан отримав завдання приготувати нам якусь культурну б...., програму.

Останніми днями нічого особливого не відбувалося, хотя хто знає - з якого боку подивитися. Були на суперовій дитячій Хелоуін вечірці але туди я камеру не брав бо хазяїн професійний фотограф. Будуть фотки - покажу.

Ну і напослєдок - просьба до "потенційних" читачів, якщо ви тут не вперше і регулярно заходите то будь ласка прокоментуйте анонімно - не обовязково світитися, і висловіться на тему що вас цікавить тут, на сторінках цього блога. Якщо лінь писати, розумію не у всіх руки ростут з правильного місця, як у мене - то хочаби поставте галочку - знизу поста є короткий опитник як вам сподобався контент, я не ображаюся якщо хтось відмічає "повна херня". Ну і цей абзац відноситься лише до тих хто вобще ніхера ніколи не коментував, не коментує і не відмічає ні тут, ні в баззі, ні в livejournal, ні в фейсбуці - куди транслюється цей блог. Це ввічлива просьба лише до пасивних читачів. І для підказки - кілька тем які відчуваю в силах освітити:
1. Про сучасні нанотехнології - на простій закарпатській мові.
2. Про пригоди закарпатького дітвака в Японії.
3. Японські розваги простих людей (з обмеженими матеріальними можливостями).
4. Передам любі запитання простим японським студентам і перекладу їхні відповіді на зрозумілу закарпатську мову.
5. Японська кулінарія, рецепти, традиції, спитрні напої, ритуали.
6. Японський університет: стосунки в колективі, між студентами, між молодшими і старшими, життя простої японської лабораторії в мєстєчковому університеті.
 7. Ціни в Японії (я звичайно про таку херню ніколи би не писав але якщо читачі побажають то можу)
8. Японська мова для закарпатських чайників.
9. Навчання в Японії (мій субєктивний досвід).