пʼятниця, 31 травня 2013 р.

Ієрогліфи для закарпатців. Дні тижня.

Понеділок. Ієрогліф що значить понеділок - має ще два основні значення - місяць (той що в небі) і місяць (той що в році). Тому у понеділок здається, що в тебе не тиждень попереду а цілий місяць роботи.

Вівторок. Основне значення ієрогліфа, який зображає вівторок, це вогонь. Робочий тиждень лише почався і порядний робітник просто горить на роботі, настільки продуктивним є цей день.

Середа - все потихеньку іде на спад - ти вже не гориш але розігнався настільки, що можна  просто можна розслабитися і плисти по течії. Основне значення ієрогліфа, що означає середу - вода.

Четвер - мабуть самий нудний день в тижні - і починати щось важко - бо вже скоро вихідні і продовжувати почате також не дуже легко, адже ритм заданий вівторком тримати довго важко - короче задубіваєш лише щоб прожити цей день. Основне значення ієрогліфа що зображає четвер це дерево.

Пятниця - улюблений день всіх робітників - останній робочий день тижня в нормальних суспільствах - це просто золотий день. Основне значення ієрогліфа що зображає пятницю це золото. Хто би сперечався.

Субота. Розслабон після пятниці. Стабільність. Для когось застій. Особливо для японських робітничків, які ввечері в золоту пятницю пють і гуляють після робочого тижня. Символом суботи є ієрогліф що означає землю. Але ви на нього тільки подивіться - для нас закарпатських вірників це матиме більше значення - не просто земля а хрест в землі. Після пятничної пянки і тижневого робочого тижня можна на чоловікови ставити хрест якраз у суботу. Для закарпатців що не пють субота (земля) може асоціюватися з поїздкою на дачу.

Неділя. Ієрогліф неділі - це сонце або день. Один день - один справжній вихідний - коли ти і не працюєш, і вже відпочивший - фізично, а головне психологічно - в суботу. Дивишся на світ свіжим поглядом. Але цей день такий короткий як звичайний день - не те що понеділок - день довгий як цілий місяць...

пʼятниця, 24 травня 2013 р.

Привіт японцям з Китайської народної республіки.

У нас по графіку завтра в суботу має бути щорічна садочкова екскурсія. Як правило така екскурсія плануєтья задовго до її проведення - десь місяць тому ми отримали конкретний детальний розпорядок дня на завтра розписаний до хвилини, і тому якщо щось то і перенести її не можна. Звичайно погоду запланувати не можна і тому на всякий випадок - є пожарний варіант, якщо дощ то всі разом ідемо в дитячий дурдом центр.

Десь кілька днів тому, я вже знав що в суботу буде сонячно і цілий тиждень з нетерпінням чекав суботи, щоб поїхати з усіма садочковими дітьми і їх батьками на спільну екскурсію (так точно як в минулому році буде в Грін парку). От яка памятна фотка з тих часів - з минулорічної вилазки.


Але от сьогодні вечером коли забирав Марьку з садочка, мене засмутила вчителька і попередила, що завтра найбіль імовірно все-таки підемо в дитячий дурдом, незважаєючи на те, що дощу не буде. Почала щось довго пояснювати але розуміючи, що до мене не дуже доходить показала бумажку на якій я побачив "PM 2.5" і одразу все зрозумів.

Знову китайська бурно розвивающася економіка нам шле привіт у вигляді своїх індустріальних забруднень. 

Недавно читав статтю в нью-йорк-таймз про забруднення в Китаї - де у великих містах дітей вже й не на двір не рекомендовано випускати - таке брудне і шкідливе для здоровя повітря. Тоді, розказуючи Оленці про це, я казав - та не переживай - до нас воно не долітає - все опадає з дощами недопливши до Японії. Не тут то було, - дощів нема і до нас долетіло.


Ось яку картику нам показує інтернет - станом на зараз в повітрі 151 мікрограм на кубічний метр мікро частинок з діаметром до 2,5 мікрона (це вони і є PM 2.5). А це значить, що скоріше за усе - навряд чи ми завтра зможемо попасти на екскурсію, - малоімовірно що концентрація до ранку впаде до 70 мкг/м3.

Колись я вже показував фотку картини яку спостерігав з літака коли ми злітали з Шанхая. Тоді я собі подумав, що мабуть трошки я нечесно ставлюся до китайців і занадто строго. Як виявляється це все не жарти - і цей економічний зріст буде напевно оплачений міліонами смертей від раку легень, міліардами захворювань легень і ще не знаю чим... "Радує" те, що тут в Японії це дуже акуратно контролюється і чуть-шо то нас навіть в садочку попередять - що краще на двір не виходити і китайськими забрудненнями не дихати.

четвер, 23 травня 2013 р.

おおかみこどもの雨と雪

Подивилися з Марькою ще одне аніме, яке мені порекомендувала наша студентка котра по вечорам підробляє у відео-рентал шопі. Мультик називається "Вовчі діти Аме та Юкі" (Ookami kodomo no Ame to Yuki). Оцінка на четвьорочку. Сюжет і ідея дуже нам з Марькою сподобався. Дівчина народжує дітей від хлопця-оборотня, але тут оборотень такий що може контролювати свою природу і перетворюватися в вовка лише тоді коли хоче. В результаті діти получаються тоже такими. Далі по сюжету розвивається доля цих дітей. Мультик звичайно прекрасний я рекомендую для перегляду. Одна проблема - дуже мало гумору. Смішно десь з 20 по 30 хвилину коли діти ще малі і не можуть контролювати своїх емоцій. Тому Юкі коли злиться то з гарної дівчинки пертворюється на кавйного вовчика. По моєму це не далеко від правди.


Найбільше захавався момент коли діти хворіють і мама не знає в яку лікарню їх нести. І в кіно є кадр де вона вагаєтьтся між двома лікарніями - зліва Asahi shounika kurinikku (дітяча клініка Асахі) а справа Uota doubutsu byouin (лікарня для тварин Уота). Короче хто хоче качайте - на рутрекері є. Я не мультик тут розказувати зібрався.


Звичайно, що ми з Марічкою дивилися японською мовою, звичайно, що з російськими субтитрами. В процесі перегляду було пару разів - у деяких моментах Марька мені перекладала на українську з японської. Вірніше вона сміялася над якимись фразами - але коли повторювала їх то не на японській а на українській.

А сьогодні одразу після приходу додому Марька попросила ще раз мультик включити. Я їй включив на планшеті, але в такому разі кіно йде з російською озвучкою по замовчуванню і поміняти не можна. Думав що вона не зверне увагу але Марька мені через тридцять секунд заскандалила "Волк じゃない, おおかみ!これじゃない!", що на українську мову можна перекласит: "Який ще такий волк! Оокамі! (вовк японською) Не цей! (мультфільм) ".
От мабуть і наступила відправна точка коли Марька надає перевагу якійсь мові і японська мова починає перемагати нашу. Поскоріше би вже мама приїхала.

вівторок, 21 травня 2013 р.

Я вже про це розказував.


Так, колись вже в мене був тут емоційний допис про наш з Марькою студентський дурдом. Таке точно у нас твориться кожен раз коли у мене семінар і я доповідаю про свою наукову роботу. В такі дні ми засижуємося довго - сьогодні наприклад з 5 і до 9 вечора були з Марькою на в університеті. Класно те, що вона вже звикла настільки до того що два рази на тиждень кентокай - що коли пропускає то потім проситься. Правда віднедавна почалися проблеми. Якщо рік-два тому Марька в основному сиділа і дивилася мультики то тепер вона хоче бути учасником процесу. Мультики дивиться рівно 30 хвилин а весь інший час заважає всім навколо. Але всі - включаючи шефа до цього вже звикли і ніхто майже не помічає і науковій дискусії це не заважає. Звичайно, коли Марька залазить під стіл і там голосно пукає - то всім хто за цим столом стає соромно а інші в повний голос, несоромлячися регочуть. Якби порівняти наші сьогоднішні веселі семінари з нудними семінарами трьохрічної давності - це все одно що ужгородський фестиваль вина порівнювати з студентьскою конференцією в УжНУ така величезна відмінність. І багато в чому завдяки малому білобрисому чортові, який не міститься в шкурі і хоче в суперництві з шефом затягнути більше студентів в свою гру. Короче семінари подобаютья - незважаючи на те що довго і всі голодні. 

Але то фігня (так постійно говори мій університетьский друг Саньок коли розказував якусь історію). Після семінара у Марьки обовязкова програма - це відвідини ресторана суші. Вона там практично нічого не їсть, але ми все одно ходимо. В цей час після 9 годин ресторан, який зазвичай набитий толпами шумних японців повністю пустий - і ми займаємо собі будь який столик, Марька проглотує одну-дві сушинки з омлетом і біжить гратися з офіціантками які, зазвичай задьоргані із-за міліона клієнтів, тепер вільні і щасливі що білобрисий чортик ангелочок приходить до них два рази на тиждень вечером, погратися. І в той час коли вона з ними грається я спокійно утоляю вечірній набігший за час довгого семінару голод. 

І то ще не все. Перед семінаром, коли їдемо з садочка - то проїжжаємо десь дві-три дитячі площадки і Марька постійно проситься погратися. Я знаючи цю звичку вже вихожу заздалегідь - передбачаючи незаплановану зупинку на 10 хвилин. Але сьогодні не хотілося і я домовився з Марькою (виросла настільки що вже можна домовлятися), що ми заїдемо на площадку після кентокая. Так і було. Заїхали в пів-десятої на площадочку - навколо ні душі, погралися - покаталися на качелі. Ще й фотку біля фонарика зробили. 

субота, 18 травня 2013 р.

Пятничний травневий допис. Огляд подій.

Закинув блог - як і обіцяв. Лише японська мова і те що стосується роботи заповнили моє життє. 

Але тепер смажачи пятничні відбивні - не так для себе як для дітвка який в суботу/неділю їсть тільки мясо вирішив написати пару слів. Хоча ні, насправді, під час смаження я вирішив трішки попити джину з кока-колою, а в такі моменти коли мозок затуманений, хочеться з кимось поговорити, оскільки поговорити ні з ким - пишеться допис.


Сам по собі. Для бажаючих ознайомитися натискайте сюди.

Якусь би треба структуру надати. Фотки з коментарями. Окей. Тоді мабуть треба зробити хронологічно - з одною фоткою на день і короткою історією.

Травень у Японії почався (як і завжди) серією вихідних днів з найщовшим періодом в чотири дні з 3 по 6 число і в кожен з цих днів щось відбувалося - і скоріше за усе в мене є якась історія.

2 травня. Візит Огімото-куна.
В четвер ввечері перед самими вихідними до мене завітав наш випускних з минулого сезону Юсуке. Чому це виняткова подія? Та по тій простій причині що в Японії зазвичай після того як закінчують школу або університет - то сокласники або сокурсники більше в житті практично не зустрічаються. Тільки випадково, ненамірено. Мені вдалося зламати цю традицію. Після випуску Огімото-кун вже місяць пропрацював в своїй компанії, вірніше це був тренінг в Йокогамі, і тепер вже поїхав на постійне місце роботи в префектуру Ехіме. І ось в кількаденному проміжку між тренінгом і роботою він заїхав в Кітакюшю зібрати речі і мєжду дєлом - знайшов час, більше того, виразив бажання зустрітися зі мною, попянствувати і поговорити про життя.

Багато було сказано цікавого про роботу в японських компаніях, але цей допис підсумковий а не деталізований. Тому фотка з того вечора - психологічна атака Марьки на Юсуке, віднедавна в неї є така подача повторювати за кимось все підряд. От вона і використала його як модель подражанія. Було смішно.


3 травня. Відпочинок.
Після пянки з Огімото-куном я вирішив влаштувати собі відпочинок, крім того, це був перший вихідний з довгої серії. Тому ми з Марькою довго спали, а після того як прокинулися сходили в онсен (японську лазню). Марька обожнюює ходити в онсен незважаючи на те що там ходять дяді з оголеними пісюнами. Поки що вона нюансів не помічає, вірніше відмінності вона розуміє хлопчик-дєвочка, але її ця відмінність особливо не хвилює, просто сприймає як данність. В Японії діти ходять з мамами або з татами в онсени протилежної статі десь до 10 років, тому Марька ще в цьому контексті маленька і нам ще не варто думати про відмінність статей.

Тут без фото, звичайно, хоча фотки з онсена в мене є, але мабуть показувати не буду щоб читачі не пожалілися на "offensive content". Тому тут можете включати фантазію, дорогі друзі.

4 травня. Фукуока.
Зїздили накінець-то в фукуокський зоопарк. Звернув увагу на те, що для мавп в порівнянні з іншими тваринами дуже багато місця відведено. Цікаво, це тому що вони людиноподібні?.. Може хтось знає? Поділіться знаннями. В цілому зоопарк не сподобався тим що було дуже багато людей (ібо вихідний і в звязку з вихіднми - безкоштовно) але в цілому все пройшло окей. Ми поїхали не самі а з друзями: був Оленчин наставник (минулого літа) з медичного університета з сином і мій студік Джунічі, про якого в цьому блозі вже згадувалося. Ну і щоб довго не розказувати - фотки з зоопарка - не одна а дві, на одній звірі а на другій вся наша компанія зфоткана з слоном.



Після зоопарка пішли в центр міста - там якраз проходив всесвітньо (всеяпонсько) відомий фестиваль Донтаку. Було куча всяких заходів - сцен з різними вокально-інструментальними ансамблями і великий парад - гвізьдь програми. Тютки з парада ішли прямо в толпу - такшо можна було роздивится їх і поблизу.

Ми подивилися всього потрошки і вирішили що пора вже рухатися в бік рідного Кітакюшю - так щоб не їхати на останніх поїздах. Та й діти вже були стомлені. Ще дві фотки.



5 травня - японський день дітей, і православну пасхальну неділю ми провели на морі, про це був допис. 

6 травня - понеділок також був вихідним, перенесли той вихідний що припав на суботу. Останній вихідний перед робочим днем це вже дуже важкий в психологічному відношенні день - тому ми його провели дуже скромно без всяких викрутасів. Зустрілися з друзями, погуляли з дітьми в невеличкому парку.


Потім прийшли до нас додому на чай. Рікардо з Хіроко виявили бажання подивитися кіно і включили собі "Лінкольн" через якийсь онлайн сайт. Я онлайн фільми не дивлюся, тому я дивився за дітьми. І в один момент коли я повернувся в дорослу кімнату я застав сплячих гостей і монотонного лінкольна.


 Я так і знав, сказав я, і вирішили що наступного разу я буду сам вибирати фільм, так щоб під нього не хотілося спати. Дуже люблю коли хтось засипає у нашому японському домі мені це трішки нагадує рідне Закарпаття, і молоді часи, коли це не було проблемою заснути у друзів дома. Тому дві фотки за цей день.

У той же день до нас вечером прийшов наш новий студент Йошігіро, який судячи по всьому має мені замінити Такуму. Прийшов не просто так а готуватися до семінару який йому предстояв на наступний день. Я звичайно радо прийняв, все що треба допоміг, вечерею накормив і чаєм напоїв. Такі вони стосунки студентів з старшаками в Японії. Хоча ні - обманюю - це у мене такі стоснки, я люблю коли до нас додому приходять студенти. Я готовий помагати їм в любий час дня і ночі.


10 травня в пятницю в лабораторії була пянка. Фотки вже показував на фейсбукови, тут повторю лише одну.


Було класно - душевно - лабораторія це наша з Марькою друга сімя, студентів ми обоє дуже любимо. З кожним роком, треба сказати, в лабораторії стає все краще і краще. Чи це тому що я вже краще розумію японську мову - і можу спілкуватися з усіма без винятку, чи тому що я сам змінився і краще знаходжу спільну мову з людьми - не знаю. Думаю (скромно) що це все-таки моя заслуга. Я з студентами дружу і шуткую і на пянці і поза пянкою, і вони здається вже до цього звикли. В Японії прийнято так, що на пянці ми всі друзі - один одного підйобуємо, (не без поваги звичайно), а в робочій обстановці - все забуваємо - і ведемо себе так як ніби ми ніколи разом не бухали. Я однаковий в обох ситуаціях - і студенти помаленьку починають вести себе так само. Від цього лабораторний колектив стає біль дружнім і сімейним, зявилися довіра, дружба і любов. А не тільки робота, як би хто не думав.

11 травня в суботу був спортивиний день в медичному університеті в якому Оленка волонтерила минулого літа. Після того як Лена там побула всього два місяці, медуніверситет включив нас з Марькою в списки людей, яких запрошують на різні масові заходи - хоч ми до них і не відносимося. Приємно.


В неділю 12 травня здається нічого не відбулося - ми просто відпочивали в стандартних умовах.

Завра починаємо новий уік-енд, але у вівторок у мене семінар - тому мабуть нічого такого особливого завтра-післязавтра не буде. Буду працювати над манускриптом.

Хоча все залежить з якого боку на свої рутинні дні подивитися. Якщо роздивлятися "під мікроскопом" - то кожен день стає цікавим, і про нього варто зробити кілька нотаток.

Ну і наостанок. Бачу що у цього блога зявилося кілька нових прихильників, чому я дуже радий. Було би цікаво перекинутися словечком, тому якщо буде бажання - напишіть кометар, познайомимося. 

понеділок, 6 травня 2013 р.

Як ми святили паски в Японії 2013.

Звичайно назва цього дописа провокаційна. Тому що відповідь - звичайно що ніяк. Сьогодні (здається вперше з часу нашого заїзду) державні травневі японські святкові дні співпали зі святкуванням православної (+греко-католицької) пасхи. В Японі сьогодні теж офіційне свято "день дітей". А вчора був "зелений день". Для мене це дійсно "святі" свята. Я мушу признатися, що за час перебування тут я повністю позбавився усього релігійного, що було в моєму житті. Ояпонився в хорошому сенсі слова. І такі події як "сятіння пасок" в моєму списку "за чим закарпатським я скучаю" взагалі відсутні. З радістю працюю в Різдво - коли 7 січня випадає на робочий день - так точно з радістю проживаю пасхальний день (+ще кілька що слідують за ним) коли тілу треба поїдати кілограми шкідливих і для тіла і для духа продуктів. Так точно як сьогодні Марька знищила домик (схожий на церкву :-) так точно Японія змінила моє відношення до всього повязаного з релігією. Не цікаво, не торкає, не викликає ностальгії. Навіть до традиційних, матеріальних атрибутів, наприклад як сятіння пасок, які до концепції "бога" відношення практично не мають, і які мені завжди подобалися, тепер зовсім не тягне.


Ну і оскільки сьогодні день дітвака - ми його так і провели. У нас правда день дітвака кожен тиждень. Сьогодні цілий день провели на свіжому повітрі - спочатку гуляли біля дому, потім поїхали на море невідомою дорогою, досліджуючи околиці по дорозі.



Із усіх пасхальних історії з фейсбука мене сьогодні вразила лише одна. Про то як якісь побожні люди у Львові, спішучи посятити паску вирішили проїхати на червоне світло і мало не збили знайомого художника (контакт бампера з ногами був). Після чого поспішили сятити паску, як я розумію з контексту навіть не сказавши "вибач". В Японії немає релігії. Але так як поводяться люди навколо викликає у мене білу заздрість. Хоча я впевнений і тут є такі що втікають з місця ДТП. Щоправда за чотири роки я ще не чув жодної подібної історії.

Коли їхав з дому то думав що буду повертатися в іншу країну, але схоже що Україна (так точно як і Японія) змінюється дуже повільно.