вівторок, 27 серпня 2013 р.

Японська мова - барєр номер 4.

Як кажуть на Русі - обєщанного трі года ждут. Так і з моєю японською мовою - від дня здачі екзамена пройшло майже два місяці. А від того дня як був поставлений план пройшло майже 8 місяців.  Ну так ось - два місяці після здачі екзамена - рівно стільки ж часу треба було потратити організаторм тесту щоб звірити наші кружечки з правильними відповідями. Аж не віриться що в Японії такі повільні роботи, бумажки явно не люди перевіряють (хіба що на дабл-чекі сидить кучка довірених осіб). І ось накінець то прийшов мій чарівний результат.


Що сказати з цього приводу...  Мушу признатися що результатом я не задоволений, хотілося блєснути і видати хочаби 90%, дуже уж я був впевнений в тому що я його добре здам. Навіть на початку підготовки в лютому місяці. Після того пройшло багато часу, я дуже чесно вчив нові слова і повторяв або усвідомлював ті що вже мені знайомі, і зовсім не придавав значення граматиці, хоча книжку два рази читав. Справжнім подарунком богів і дорогого друга minus-one для мене став Memrise, завдяки якому я пройшов необхідний для тесту словарний запас вже до кінця березня.Тому мемрайз я і зараз щиро рекомендую всім хто вчить мову - або просто хоче підтримувати/вдосконалювати свій словарний запас в будь-якій  іноземній мові.

Як би там не було - на цьому моя японо-вивчальна подорож не закінчується. Я вже як дурак вчу словарний запас на JLPT-N3 і планую зареєструватися на тест що буде проводитися в грудні цього року. Ну а до того часу - будемо продовжувати перекладати японські казочки, і японську поезію на русинську мову. Прошу любіть і жаловать як кажуть японці в таких ситуаціях на прощання.

субота, 24 серпня 2013 р.

Sarakura-yama timelaps video.

Пятий день незалежності України в Японії відмічаємо зйомками короткого відео Саракури-ями - так як ми бачимо її з свого балкона.

У цьому році в Японії була зафіксована рекордна спека - останній раз так спекотно було аж в 1961 році. Крім того що середньо-літня чи якась там середно-конткретно-періодова температура була вища десь на 3 градуси від звичайної, відмічалася також практично повна відсутність опадів (не засікав, але здається довше ніж 40 днів). Вчора вечером дощ накінець-то почав падати, а сьогодні зранку в момент коли ми вийшли з Марькою іти в садочок він почав падати так, що за годину мабуть випала та кількість опадів яка мала випасти за місяць. Ми спочатку чекали що дощ припиниться, поки був час, а потім коли вже часу не було, Марьці стало нудно і вона почала проситися в садочок - в розпал самої зливи ми вирушили. Коли ми прибули, Марька (хоч і під зонтиком) була змокша десь на 70% а я без зонтика зрозуміло, що на всі 100. Сенсейки повідкривали роти, а Марька хвалилася всім - дивіться який у мене мокрий тато. В цей момент я себе відчував не менше ніж Рембо промокший. Лише не вистачало розбитої голови і шрама через весь писок, короче здається виглядав дуже мужньо.

Перша субота від Оленкиного приїзду, що ми сидимо дома, дощ лиє час від часу. В перерву між зливами, як вже було згадано - зняв відео - таймлапс Саракури ями як ми бачимо її з балкона нашого японського. На память.

 

четвер, 22 серпня 2013 р.

Японська поезія - русинський переклад. Вірш третій.

Хотів бим оби сись світ – не мінявся як типирь... 
Ги нитка риболовної сітки, коли старий ї тягне з маціцького човна, 
Най би ся потихи колисав...

世の中にもがもな
   こぐ
    あまの 綱手かなしも

93 вірш з класичної сотні віршів, що входить в спортивну гру про яку - далі по тексту. 
Автор: 鎌倉右大臣(かまくら うだいじん) Правий міністр Камакура (1192-1219) 


Прийшов на днях в лабораторію з обідньої прогулянки а в лабораторії на столі розкладено ось таке. Допитуюся що це таке - мені пояснюють що це оміяге (печивка), які принесла одна з студенток.


Але печенька, як виявилося не прості, кожне з якимось іншим смаком а на пачечці написано вірш. Всі вірші тристрокові, причому початок (дві строки) написані з одної сторони а закінчення - третя строка з другої сторони. Почав розпитувати студентів - що це таке - виявилося в Японії є така гра (більше схоже на спорт). Називається "Огура гякунін-ішшю" - сто віршів написаних сотнею різних поетів. Вірші написані в стилі вака, хоча переважно це танка, яка є найбільш поширеним підрозділом ваки.

Хто бажає - ось відео на якому показано суть гри. Гравцям відкрита тільки друга частина вірша - його закінчення. Суддя починає зачитувати вірш з початку - там де гравці не бачать (але памятають). Треба якнайшвидше вибрати правильну пачечку з печеньком і потім його можна буде зїсти карточку. Мені нагадало гру угадай мєлодію з Вальдесом Пельшом чи як там звали того рижого чувака.




Користуючися нагодою вирішив вибрати один з віршів і перекласти на закарпатську мову. В порівнянні з першими віршами (номер 1 і номер 2), які я колись перекладав на русинську мову - це виявилася дуже важка задача. Вірші всі старі, студенти багатьох слів не знають, і шукають в інтернеті не тільки значення і прочитання слів, а ще й значення вірша - коли ти вже його можеш прочитати. Помучалися помучалися вибрали один з простих - він і винесений зверху поста. Щоправда, я так думаю що переклад може бути далекий від істинного значення, тому я зразу аполоджайс якщо мої русинсько-японські перекладацькі таланти кривоваті. Це лише третій вірш, прошу поставитися з розумінням. А так виглядало печенько - на колажі зліва і класична карточка з вікіпедії.


Пятий рік в Японії приносить мені такі цікавиники про які ніколи і не чув. Ех блін не країна а одна загадка, а вже чумадани треба від пилюки протирати...

субота, 17 серпня 2013 р.

Пізнай свій край. Вакаматсу-ку.

Ну ось, як і запланувалося вчора - так і відбулося сьогодні. У рамках 40 кілометрової велосипедної прогулянки в ті місця японського міста Кітакющю куди ще не ступала нога закарпатського чоловіка - сьогодні були культурно і швиденько обїхані і обдивлені, трошки навіть пофоткані.

Схоже що велосипедні поїздки - це те що стане основним джерелом нових картинок перед очима для нас з Лєночкою цього літа. Можна звичайно сідати на поїзд і їхати кудись далі, фінансово вже можна собі дозволити поїхати туди де ходять толпи туристів, є цивілізовані розваги, пиво і гот-доги, але часу у нас по суботам небагато - Марька в садочку лише до 17 години, субота як не як. Однак не це основна причина, а просто любов до велосипеда, на якому набагато приємніше їхати ніж на поїзді, а ще до спорту, і до непопулярних розваг і точок, на які рідко заходить нога цивілізованого чоловіка. Я дуже радий що Леночка поділяє мій інтерес до подібних місць, хоча їй цього літа досить дати плеєр і її любимий велосипед то вона буде чесно їхати за тобою без скарг на спеку чи втому. Сильна жона радість для слабого чоловіка і мені в цьому плані повезло.

Коротка історико-герграфічна довідка. Вакаматсу-ку - одна з частин міста Кітакюшю. Площа близько 68 квадратних кілометрів і населенням близько сотні тисяч людей (пересказав вікіпедію). До квітня 1963 року окреме місто а з квітня 1963 вже райончик міста Кітакюшю, яке тоді ж було і створено. В цьому році пятдесять років, повсюду висять радісні плакати, які про це повідомляють. Найважливіші точки Вакаматсу-ку це Green Park про який ми вже розповідали тут, Ecotown recycling area туди ми їздили сьогодні, Gakuen Toshi academic area це наш академічний кампус, те куди я хожу кожен божий робочий день, і ще Hibiki container terminal повз який ми сьогдні теж з Оленкою проїжжали. Ось така скудна інфрмація про Вакаматсу в англомовній вікіпедії. На пенсії, або якщо випаде нагода сидіти дома з дітьми (кідь жона буде кормильцьом) треба буде написати статтю в україномовну вікіпедію. Насправді там є набагато більше цікавого. Ну що ж а тепер будьласка фотки з сьогоднішньої поїздки.

У людей чутливих до якості фоток до зміни кольорів прошу пробачення, за те що кольоропередача може бути порушена. Я фотки просто переганяю через старндартні фільтри у лайтрумі і гружу як є. Для мене важлива суть картинки яку ми бачили перед очима - просто зберегти в памяті. Такшо, як кажуть дуже ввічливі японці "moushiwakegozaimasen" що приблизно значить "я навіть близько не заслуговую на вибачення".


1. Перша картинка з серії "пізнай свій край" це вже райончик станції вакаматсу. Оськільки я зараз активно вивчаю японську мову, канджі на цьому будиночку мені вже були добре зрозумілі. "Хірургія Абе", ось що це таке, прийшово додому погуглив - виявилося що реальна клініка гастроінтестинальної хірургії, навіть з вебсайтом, однак на ньому немає фотки цього відділення, можливо пацієнтів не дуже би приваблювала. Взагалі Вакаматсу, по відчуттю - найбідніший райончик міста, старі будинки, все поржавівше, і потрепане. Зато де не де можна побачити поштовий ящик сторічної давності або вказівник вулиці якому точно років 60-70. Я таке люблю.
"Ну а далі фотки - переважно індастріал. Хто хоче той іде далі"

2. Спочатку в старій частині Вакаматсу індустріальні обєкти були звичайні сірі і грязні, такі як у нас в Ужгороді, але в новій частині - там де знаходиться еко-таун на деяких підприємствах вже наявна бойова розкраска.
3.
4.
5.
6. А тут церез цей міст ми здається переїхали вже на штучну землю, принаймні так здається по карті бо все квадратненьке і акуратненьке.
7. Кінцева точка Еко-тауна це вітрячки що гарно вистроїлися біля моря. Тут же розбитий і парк і багато чого будується. Невелика кількість дідків ловлять рибу, дехто навіть під табличкою "Рибу ловити заборонено". В такі моменти відчуваю близькість до батьківщини коли бачу що і японці іноді ігнорують правила і попереджнення.
8.
9.
10. Верталися з Еко-тауна новим мостом, якого ще навіть на гугломапах нема. По свіжачку проїхалися - машин зовсім не було, по бокам поля з сонячними батареями.
11.Пусто препусто - лише Олена-сан на широченному тротуарі. Всі нові дороги в Японії оснащуються такими широкими тротуарами, де і машинка проїде.
12. Після моста індастріал ще трішечки був але скоро закінчився - от пожалуй остання фотка з металоломного завода. Дуже красиво все розсортовано по величезни кучам.
13. Викотилися до моря, також до нового морського парку. Куча лавочок і місць для відпочинку і зовсім нема людей. Спортсмен позує у вказаному місці.
14. Велосипедики відпочивають на лавочках. от і все на сьогодні. Здається дуже довгим вийшов допис - хоча можна ще дуже довго щось розказувати.

пʼятниця, 16 серпня 2013 р.

Плани на завтра. Вакаматсу.

Ось так - вже фіг знає яка субота підряд у нас з Леночкою запланована на велосипедно-культурну поїздку. 40 кілометрів культурно-спортивного відпочинку по індустріальним околицям Вакаматсу-ку! З радості вішаю наш запланований маршрут тут, бо коли гарно запланую і ще й напишу в блог - потім все дуже класно по плану і проходить. Короче обіцяю завтра фотки індустрільного приморського Кітакюшю. Часу вобще на фотографування-обробку-загрузку нема, але пообіцяти не гріх


понеділок, 12 серпня 2013 р.

Традиційна літня робоча перерва.

Нещодавно у нас склалася нова традиція. Придумала як завжди Лєночка. Два рази на тиждень в обідню перерву я їду в "село" по-сусідству з університетом і купую кавун "made in Japan". Продають кавун двоє старичків з якими поруч на ящичках сидить сліпа японська бабка і приговарює хриплим голосом "ласкаво просимо", "дякуємо за покупку" "заходіть іще", звичайно не на-українській мові. Для чого з собою таскають двоє старичків сліпу бабку в сорокаградусну спеку залишається загадкою. Робити вона нічого не робить, може вона звичайно не сліпа, лише на вигляд, але вона завжди сидить на одному і тому ж місці і говорить як у ві сні одні і ті же фрази, часто невпопад. Леночка цю гоп-компанію полюбила зразу, у самої гірська кров і чуйка на всяку містику, вона бабцю так і називає містичною. Звичайно кавуни у цієї троиці також найкращі з тих що нам приходилося куштувати в Кітакюшю. Така вот традиція, вирішив записати щоб не вивітрилася з памяті. Ато я якщо не запишу то дуже швидко і забуваю, а з часом колорит з памяті стирається. Ну і на підтвердження вирішив зафоткати гарбузик в лабораторній обстановці - теж так сказать на память. Прийшов весь мокрий пію чай з льодом і записую.

Фотки під катом.

неділя, 11 серпня 2013 р.

Sarakura music fest 2013.

Є у нас тут в Кітакюшю кілька речей, які за ці роки стали нам як рідні. Щось по типу ужгородських ярмарків або винних фестивалів - на які в принципі ходити і не потрібно, по тій причині що все це вже було бачено десятки разів, але все одно хочеться зайти і глянути що ж там твориться в цьому році.

Так точно і тут в Японії. Одним з таких заходів є музичний фестиваль на горі Саракура, який щорічно там відбувається. За пять років в Японії ми були на ньому аж три рази, перший раз випадково, а потім два рази вже слідкуючи за графіком і збираючися наперед. Фестивалем звичайно цю подію назвати важко. Цілий день на маленькій сцені грають місцеві ВІА, причому переважна більшість виконують не свої пісні а старі добрі рок-н-рольні речі. Кожна команда має десь 30 хвилин і з за день виступає десь 20 колективів. Чому ж я кажу що фестивалем назвати це важко - по тій причині що "глядачів" збирається кожен раз не більше ніж всіх музикантів рядом взятих. Для глядячів навіть розкладені стільчики перед сценою, але і ті переважно пустують. Леночка завжди сідає в перший ряд, який вивляється найбільш незаповненим. Оскільки ми єдині іноземці що приходять вже регулярно - про нас говорять зі сцени, дехто вибачається за слабеньку англійську мову... Приємно. Молодих людей, якщо виключити деяких музикантів - практично немає, все лише пенсійного віку старички. Уявляю собі щось подібне в Ужгороді так думаю дуже би багато людей збиралося на подібні цілоденні, хоч і локальні невеличкі фестивальчики.

Ось найбільш красочна група, даже солістка наявна.


"А дальше ще пару фоток на память і даже одне відео. Хто хоче той нажимає."

2. Це солість групи яка кажись так і називається The Beatles. Цей чувак виглядає як Пол Макартні і співає його голосом. Інші члени групи вже трішки відрізняються.

3. Марька трішки нудьгує на цьому фестивалі - тому ми з нею придумовуємо всякі цікавинки, в цьому році взяли дути мильні бульбашки, які летіли на сцену за що нам дякували виконавці.

4.

5.

6.

7. А це пожалуй моя любима група, я завжди плачу коли вони співають Stand by me...

8.

9.

10. Під вечір на гору налетіла хмара і було взагалі як на справжньому рок-фестивалі - все в диму. Марька не могля нарадуватися.

11. В цьому році відбулося неймовірне - коли виступала остяння банда - "гвоздь програми" то три тютки пенсійного віку почали танцювати перед сценою - я навіть зняв коротке відео яке в кінці.

12.

13. Відео.
Цим постом повертаюся до банального переліку подій, які з нами тут відбуваються. Хочу написати серію постів з нашою японською рутиною і тими маленькими радостями які тут є. Невідомо як складуться зірки але я починаю відчувати що наступний рік буде роком якихось перемін. Пять років довгий час на одному місці. Існує відчуття, що ми останній раз відвідували наш мікро музичний фестиваль Sarakura Music Festa...

четвер, 1 серпня 2013 р.

Антиамериканізм у Японії.

Про то як японці люблять американців і все повязане з Америкою ходять легенди. Наше сімейство часто путають думаючи що ми американці, і, часто, коли немає часу (наприклад стоячи на переході і перекинувшися парочкою слів з японським дідком) легше погодитися, ніж вдаватися в довгі пояснення на ламаній японській мові про те що ми українці, про те що справді, така держава існує, і про те що "ні це не Росія, не частина Росії", "ні ми точно не плутаємо" а ще про те що в державі що називається Україна і мова є своя - українська, і ще треба десять разів повторити, "ні-ні не російська, точно не російська" і так далі і тому подібне. І от якщо ми, в совецкому союзі були навчені свято ненавидіти нашого фашистського ворога, то в Японії склалося все навпаки і дві країни після війни, подібно до містера і місіс Сміт злилися в любовному екстазі. Так і має бути, не треба воювати - make love not war. Однак тим не менше трапляються дрібниці які все ж таки показують невеличку неприязнь до американського - яке в даному випадку все ж таки здається символізує не так суто американське як ушиткоє - заграничне. Так, Японії не треба наприклад імпортовані товари сільського господарства - які бувають дешевші за місцеві в рази а то і в десятки разів. Сьогодні, під час обідньої перерви по завданню дорогої дружини бігав в напів-сільський магазинчик купити гарбуз (зараз сезон). На одній з будевель побачив нетиповий плакат, - виношу з інстраграма - для тих хто не дружить але читає блог. Заодно перевіримо як інстарграмчик показує фотки тут.
Надпис на плакаті "Захистимо японське сільське господарство!" І підпис внизу "Молодьожний отдєл кітакюшського підрозділу компанії JA (Japan Agriculture)".
Ось така коротка історія на сьогодні дорогі друзі. Будьте здорові! Have a nice day!