субота, 30 квітня 2011 р.

Квітя*.

* так позначені закарпатські слова - хто не розуміє, в кінці поста є переклад на українську.

Вже десь я згадувавав у якомусь попередньому пості що в цьому році у нас тут (кому не подобається що я пишу "у нас тут" читайте будьласка "в Японії") дуже затяжна зима, і дуже холодна весна. Ще три дні тому ввечері ще приходилося включати обігрівач і зараз дуже хочеться але він вже спакований в шкафу. Природі ж від такої погодної аномалії мабуть тільки добре. Деякі види сакури (подібні до ужгородської) ще в квітях, - лише починають опадати. В минулу неділю гуляв з Марькою в маленькому - практично нехоснованому* парку, що в даному випадку означає що в парк практично не ступає нога людей з дітьми. У ньому переважно можна зустріти тільки старших людей що гуляють з песиками. І ось, гуляючи, поки Марька лазила по нехоснованих дитячих штуках, я, здивувавшись скільки у пустому парку квітя (звичайно не дикого а вирощеного людьми) почав від нє-фіг робити - фотографувати квіточки, щоб потім порахувати скільки буде різних. Рахувати навіть зараз - лінь, але колаж зробив. Ось він.


Завжди собі думаю - що для мене Японія...
Ось наприклад цей парк - дуже гарно підходить для одного з пунктиків. Пустий, зелений, з кучою дитячих штучок, з одним громадським туалетом, парк в якому кожні кілька хвилин зустрічаєш гуляючого дідуся або бабусю з песиком, або навіть з мачкою*. Це саме те з чим у мене буде асоціюватися Японія, і звичайно це наслідок того що зараз ми живемо у маленькому індустріальному провінційному містечку. Тут нема роботів і хмарочосів і метро в якому люди їздять як сєльодки, і вагонів окремих для жоней і чоловіків нема. По крайній мірі цього всього не видно - тут живуть прості люди і переважно простим життям, але це вже не про квітя. Пару фоток з парку - щоб було зрозуміло що я маю наувазі.

Вхід - не основний - боковий.

Ось такі песики - і мачка за ними плететься.

Всі рухаються дуже повільно, уважно спостерігаючи за своїми песиками щоб не прогавити какашки, які треба за собою прибирати.

Koinobori розвіваються вже кілька днів дочікуючись свого офіційного свята - дня дітей, що відбудеться 5 травня.

Всякі горки для дітей в цьому парку практично нетронуті, хоча, старенькі - видно що вже давно встановлені.

Гарні альтанки з старенькими лавочками.

Туалет і знову песики.

Марька що досліджує все підряд.

І просьба від керівництва міста прибирати гунце за своїми песиками.

А ще під час цієї прогулянки стався прикол - Марічка почала кликати маму на японській мові. Оскільки слово "о-ка-а-сан" ми не використовуємо - думаю що навчилася вона цього від когось з дітей коли чула як верещить за мамкою. Але Марічкин крик більше схожий не на реальний зов мами а на якийсь бойовий клич, вона ж не розуміє що вона маму кличе, думаю для неї це прикол просто покричати на пустирі. Ось так ми живемо, вбиваємо час дочікуючись приїзду нашої "о-ка-а-сан".


* квітя (закарпатсь. діал.) - квіти, рослини, флора.
* нехоснований (закарпатсь. діал.) - такий що не використовувався, іноді - новий, походить від дієслова "хоснувати" - використовувати, перегукується зі словом "хосен" - користь.
* мачка (закарпатсь. діал.) - кішка.

Немає коментарів:

Дописати коментар