неділя, 1 квітня 2012 р.

Hanami-2012. Part 1: Kokura.

Тут у Японії я став досить сентиментальним, якщо подивитися зі сторони того "я" яке було три роки тому. Може це звичайно повязано більше з тим що я старію і "кормлю груддю" і таким чином понижаю і так низький рівень тестотерону у крові а значить набуваю якісь жіночі риси. Хоча мені здається що навпаки. Насправді я молодію бо догляд за дітвакаом робить мене тільки здоровішим: менше вживаю приємних але шкідливих ядів, дотримуюся строгого режиму сну і харчування, а знижений тестостерон, сприяє раціональному мисленню і як вже доведено вченими знижує мої шанси захворіти раком простати, але аж ніяк не перетворенню на жінку.

Цілу зиму я чекав початку весни. І не просто початку, а саме цвітіння сакури... Не знаю як для пересічних японців, але для мене це початок життя, пробудження від зимової сплячки. Із весною, літом і осінню в мене тільки приємні спогади. А от зима це стан анабіозу, нікуди крім роботи-садочка, картинка перед очима не змінюється, тому мабуть і виникає депресія в кінці зими, бо уже невтєрпьож.

І коли зацвітає сакура - щастя починає переповнювати. Зупиняюся біля кожного дерева - розглядаю мало не кожен цвіточок. От чому я говорю про сентиментальність. В Ужгороді сакури також багато, але для мене вона взагалі нічого не значила. Ну да красиво. Але спеціально ходити в місця цвітіння сакури - такого не було. В Японії все зовсім по інакшому і кожен день цього короткого періоду хочеться зберегит у памяті, кожне зацвітше дерево зафіксувати на "фотоплівці". Тут це аж ніяк не сентиментальність - це справжнє свято.

В цьому році у нас дуже холодно і сакура зацвіла лише в кінці минулого тижня. Три роки тому в мою першу весну в такий період уже був повний цвіт і пянка-ханамі відбувалася 29 березня 2009 року. Тоді я був на справжньму "фестивалі" міні фестивалі, бо ханамі співпало з відїздом одного англіцьокого професора, і нам даже бавила местна рокенрольна група що переспівує вічні хіти рокенролу.

Фотка з 2009 року. Музиканти раз святкують а пак співавуть.

Багато води утікло з того часу. Тепер ми з Марькою не фестивалимо, але ханамі не відміняємо. В суботу ходили в цент міста багато гуляли і фоткали сакуру і даже попали на невеличкий сакура-фест біля Кокурського замку.

Так все відбувається цього року.

Схоже на то шо сакура ще продежиться два тижні, такшо тут буде ще мінімум два пости про квітя, і як ми на нього позераємо. Ось перша фотоколекція.
Hanami-1
Друзі на гуглоплюсі вже мали можливість ознайомитися. Оленка сазала що я жахливо одягаю дитину. На такі заяви я завжди відповідаю що виховую спартанського дітвака а не принцесу. Да у мене немає стилістичних навиків - тому у Марьки саме така стрижка, і в мене немає також відчуття гарного у одязі, - тому іноді вона носить одяг що не підходить по розміру, або хлопчачий, короче іноді ходь-який. Ходити по магазинам і вибирати одяг я не люблю і не вмію. За 7 місяців маминої відсутності я купив Марьці один білий гольф (бо треба було в садочок) і дві пари кросовок (бо всі інші змалілися). Поки дітина не жалієся, і не вибирає, думаю прокатить. Іще, думаю, в цьому житті вона напроситься всякого кавайного барахла, а покищо буду сам вибирати. Короче любителям квітя обіщаю ще пару сакуро-фотосесій.

Немає коментарів:

Дописати коментар