Ось воно - справжнє щастя закарпатця заробітчанина.
Минулого тижня збулося наше маленьке, очікуване і заплановане чудо, яке мій друг Мішик назвав "обєднанням сімї". І на цей раз, мені тоже перепав подарунок від друга, тепер від закарпатського. Тому практично кожен вечір за винятком неділі (за якою починається трудовий тиждень) я насолоджуюся божественним закарпатским коньячком. За роки в Японії здатність вживати міцні напої дуже сильно знизилася, і тепер це сильно грає на мою користь, бо 30-40 грамів коняку несуть свідомість в недалеке закарпатське минуле яке очистившись від поганого залишило у памяті тільки рафіновані, чисті і приємні спогади. Не буду називати імен, бо не впевнений чи це етично, але вдячності моїй немає меж так само як і у цього коняка, що пролетів кілька тисяч кілометрів і тепер живить мою душу - немає ціни. Низький уклін, і 30 грам за ваше здоровя І.Ю.!
Немає коментарів:
Дописати коментар