Японська поезія - русинський переклад. Вірш третій.

Хотів бим оби сись світ – не мінявся як типирь... 

Ги нитка риболовної сітки, коли старий ї тягне з маціцького човна, 

Най би ся потихи колисав...

世の中は常にもがもな
　　 渚こぐ
　　　　あまの 小舟の綱手かなしも

93 вірш з класичної сотні віршів, що входить в спортивну гру про яку - далі по тексту. 

Автор: 鎌倉右大臣（かまくら うだいじん) Правий міністр Камакура (1192-1219) 

Прийшов на днях в лабораторію з обідньої прогулянки а в лабораторії на столі розкладено ось таке. Допитуюся що це таке - мені пояснюють що це оміяге (печивка), які принесла одна з студенток.

Але печенька, як виявилося не прості, кожне з якимось іншим смаком а на пачечці написано вірш. Всі вірші тристрокові, причому початок (дві строки) написані з одної сторони а закінчення - третя строка з другої сторони. Почав розпитувати студентів - що це таке - виявилося в Японії є така гра (більше схоже на спорт). Називається "Огура гякунін-ішшю" - сто віршів написаних сотнею різних поетів. Вірші написані в стилі вака, хоча переважно це танка, яка є найбільш поширеним підрозділом ваки.

Хто бажає - ось відео на якому показано суть гри. Гравцям відкрита тільки друга частина вірша - його закінчення. Суддя починає зачитувати вірш з початку - там де гравці не бачать (але памятають). Треба якнайшвидше вибрати правильну пачечку з печеньком і потім його можна буде зїсти карточку. Мені нагадало гру угадай мєлодію з Вальдесом Пельшом чи як там звали того рижого чувака.




Користуючися нагодою вирішив вибрати один з віршів і перекласти на закарпатську мову. В порівнянні з першими віршами (номер 1 і номер 2), які я колись перекладав на русинську мову - це виявилася дуже важка задача. Вірші всі старі, студенти багатьох слів не знають, і шукають в інтернеті не тільки значення і прочитання слів, а ще й значення вірша - коли ти вже його можеш прочитати. Помучалися помучалися вибрали один з простих - він і винесений зверху поста. Щоправда, я так думаю що переклад може бути далекий від істинного значення, тому я зразу аполоджайс якщо мої русинсько-японські перекладацькі таланти кривоваті. Це лише третій вірш, прошу поставитися з розумінням. А так виглядало печенько - на колажі зліва і класична карточка з вікіпедії.

Пятий рік в Японії приносить мені такі цікавиники про які ніколи і не чув. Ех блін не країна а одна загадка, а вже чумадани треба від пилюки протирати...

Антиамериканізм у Японії.

Про то як японці люблять американців і все повязане з Америкою ходять легенди. Наше сімейство часто путають думаючи що ми американці, і, часто, коли немає часу (наприклад стоячи на переході і перекинувшися парочкою слів з японським дідком) легше погодитися, ніж вдаватися в довгі пояснення на ламаній японській мові про те що ми українці, про те що справді, така держава існує, і про те що "ні це не Росія, не частина Росії", "ні ми точно не плутаємо" а ще про те що в державі що називається Україна і мова є своя - українська, і ще треба десять разів повторити, "ні-ні не російська, точно не російська" і так далі і тому подібне. І от якщо ми, в совецкому союзі були навчені свято ненавидіти нашого фашистського ворога, то в Японії склалося все навпаки і дві країни після війни, подібно до містера і місіс Сміт злилися в любовному екстазі. Так і має бути, не треба воювати - make love not war. Однак тим не менше трапляються дрібниці які все ж таки показують невеличку неприязнь до американського - яке в даному випадку все ж таки здається символізує не так суто американське як ушиткоє - заграничне. Так, Японії не треба наприклад імпортовані товари сільського господарства - які бувають дешевші за місцеві в рази а то і в десятки разів. Сьогодні, під час обідньої перерви по завданню дорогої дружини бігав в напів-сільський магазинчик купити гарбуз (зараз сезон). На одній з будевель побачив нетиповий плакат, - виношу з інстраграма - для тих хто не дружить але читає блог. Заодно перевіримо як інстарграмчик показує фотки тут.
Надпис на плакаті "Захистимо японське сільське господарство!" І підпис внизу "Молодьожний отдєл кітакюшського підрозділу компанії JA (Japan Agriculture)".
Ось така коротка історія на сьогодні дорогі друзі. Будьте здорові! Have a nice day!

Японська чесність і українське щастя.

Нещодавно я розповідав про відправку посилки для нашої мами в Ужгород. А наша мама у відповідь надіслала нам. Ну і от з українською посилкою вийшла серія приколів. Благодарствуючи нашій мамі :-) Як колись писав Грибоєдов "Счастливые часов не наблюдают" (хоча інтернет каже, що першоджерелом ідеї був Шиллер, який казав «Die Uhr schlagt keinem Gliicklichen»). Так точно наша мама, коли пішла відправляти нам посилку на центральний поштамт в Ужгороді, забула, що на посилці має бути написана адреса отримувача. Кажуть Коля, який підвозив тоді на автомобілі шуткував: "Ти шо думала Оленка, напішеш "Роме в Японию". Тоді прийшлося вертатися додому і роздруковувати нашу японську адресу, яку я вже підготував на двох мовах зрозумілих японським поштарям. Але це був тільки початок.

Вчора коли ми з Марькою прийшли додому, нас чекало повідомлення від японського поштаря, що посилка до нас вже дійшла. Тільки глянувши на повідомлення я почав сміятися від душі. Ось той кусочок поштарського повідомлення, який мене розмішив.

До мене дійшов другий прикол, який видала Оленочка, а саме - вирішила що своє імя, на зрозумілій японському поштарю мові писати зовсім не обовязково :-)... І тут, я уявив собі бідного поштаря який стоїть під дверима нашої квартири і записує рукою спочатку імя отримувача (пів-біди, на англійській мові) а після того - чесно, згідно посадової інструкції - також імя відправника, і таки написав, так, що я зразу здогадався хто став початком мук звичайного японського роботяги, який в свої 45 років вперше був змушений спробувати свої сили в кириличній каліграфії :-). Більше того, зрозуміло, що своє імя Леночка не написана друкованими літерами, майбутній лікар. Може хоч так би було легше японському бідолазі.

Вчора, забувши що у мене є плани на сьогодні я через веб-сайт японської пошти подав заявку на повторну доставку на сьогодні з 12 до 14 годин. Але я забув, що сьогодні у нас в садочку батьківські збори. І ми запізнилися додому десь на 40 хвилин. Нам повезло - японський поштарь якраз спускався з 5 поверху, в руках з нашою посилкою, яку ми встигли перехопити. Але кожен раз коли він не застає отримувача вдома він має залишати бумажку про неможливість вручити пошту. І він залишив нам ще одну таку бумажку - і сталося чудо - він вирішив спростити імена і от що було написана на цей раз.

З моїм іменем вже вирішив не церемонитися - їжачку зрозуміло, що отримувач я, тому можна було писати японською. Але от з Лєночкою так просто не поступиш, адже в школі не вчили транслітерувати з кирилиці на катакану. Але він все ж таки знайшов елегантний вихід - вирішив написати лише одне імя, причому що радує - коротке. І варто відмітити практика не пройшла зря. В другому варіанті вже чітко зрозуміло що посилку надіслала Олена. Ось які вони чесні прості японські поштарі - трудяги без вихідних. Постійно в голові крутяться варіанти, як би поступив українький поштарь в такій ситуації, якби відправник був написаний лише японською мовою. Чи утруждав би він себе в каліграфії ієрогліфів?

Хоча в Україні подібні питання вирішуються простіше - просто шлють повідомлення - приходи забирай - тобі прийшла посилка, а якщо тобі щось не подобається то "шлють і тебе разом з посикою". Я свою відправляв дорогим курєром EMS, так навіть вони, люди які зобовязані доставляти додому і вручати в руки - просто позвонили Лені і сказали: ідіть забирайте, а на фразу "так ви ж маєтє доставляти" курєр почав нити скільки в нього багато роботи і він ні на шо не має часу, так ніби це має переймати "клієнта, який завжди правий". Хоча по-слухам, дома в Україні правило про клієнта часто вже не діє. Японські ж навіть найпростіші поштарі зі звичайною посилкою відправленою найдешевшим тарифом приходять кожен день до отримувача, протягом трьох тижнів, і намагаються якнайшвидше донести пошту. Пошта тут святе. Даже коли в конверті контрабанда. Або сємочки, як жарт від друга. Тому не дивно що всі листівки поздоровлення "з новим роком" доставляють рівно 1 січня. Така от паралель на сьогодні дорогі віртуальні друзі.

Мода в Японії

Картинка скопійована з фейсбука давним давно, все ніяк руки не доходили показати. Це фото з перформанса у нас в кампусі під час студентського фестиваля минулого листопада. На сцені наш студент - він супер-зірка, вокаліст рок-бенда. Що особливого в цій фото - звичайно що не наш студент, і даже не сердечко і назва перформанса. Правильно - хлопець в спортивній кофті під номером 1. Оскільки я вже давно не цікавлюся футболом, то пробував знайти невже є гравець з таким прізвищем, не знайшов. Пробував запитати у нашого студіка - що це означає - він також не зміг пояснити.

Але в цілому така ситуація досить типова для Японії. Тут є куча футболок з дивними написами на які ніхто не звертає уваги. У цього хлопця ще невинний надпис. Хоча уявляю собі що би було, якби хтось в Україні прийшов би з таким надписом на якусь вечірку.

Правда я знаю ще кращий варіант - у однієї студентки є кофта на якій написано великими літерами на Fuck Off and Die. І нічого - носить собі в університеті, навіть на семінар приходила в ній, з вчителем говорила. Таке враження що лише я бачу це, ніхто навіть виду і не подає.

Хочеться написати, що японці такі виховані тому і не помічають, ставляться з розумінням до ближніх. Але на жаль причина інша - просто не розуміють інгліша або прихованого чи справжнього значення.

Загадка з відгадкою - "з життя японских студентів"

Сижу на роботі, за своїм столом - читаю наукову статтю на яку треба написати рецензію. Довго читаю, акуратно, розбираюся.

За спиною бульконять студенти. І так десь дві години від самого обіду. Сміються, викрикують, сперечаються і так їм радісно шо вобще. Не витримую і підхожу вияснити, що ж вони там такого цікавого обговорюють. Ось вони красавчики. На фото спеціально вказав вік кожного - щоб було зрозуміло, - це вже дорослі студенти, пятикурсники.

І виявляється.
Підхожу до них і фоткаю екран компютера біля котрого вони зібралися.

Обговорюють покемонів. Я запитую ну шо там такого можна обговорювати. Не повірите. Вибирають - хто з покемонів самий самий. Чотири категорії, даю в дужках японський аналог бо адекватно перекласти це складно: самий симпатичненький (一番かわいい) самий сильний (一番強い), самий крутий (一番かっこいい), і самий страшний, самий урод (一番気持ち悪い).

Ось друзі вам іще одна паралель.

Це справжня Японія.

P.S.: Хто не знає (я не знав) - покемонів існує 649 різних персонажів.

Ветеринарна лікарня в Японії.

Поблизу нашого японського дому є ветеринарна лікарня. На фотографії зображена вивіска. Оріо доубутсу бйоін. Оріо - це наш умовний райончик. Невеличкий райончик. Ну десь як "новий район" або "Радванка" в Ужгороді. Лікарня працює шість днів в тиждень і завжди коли я повертаюся додому і везу Марьку з садочка - ми проїжджаємо або проходимо мимо цієї лікарні. Цей заклад працює щодня і відкритий до 20 години вечора. Мені це до цих пір не вміщається в голові - ветеринарна лікарня яка працює шість днів на тиждень до 8 годин вечора. Лікарня... Для тварин. До восьми годин вечора.

UPD: Позаучера скептичний читач Влад, пожартував що японські тварючки мабуть набагато здоровіші і живучіші за українськиих братів, і ветеринари японські ліниві. І надіслав ссилочку на перелік Київських ветеринарних клінік і лікарень з графіком роботи. Так от в Києві переважна більшість вет-лікарень працює цілодобово! А вот і сам список - може комусь пригодиться :-) Я в шокови і трансови і мрію щоб медицина була доступною для людей так само як і для тварин.

Економія електроенергії в Японії - 2

На початку липня тут був допис про то як ми разом з японським народом починаємо економити електрику, і що будуть відключення світла згідно отриманого графіка. Ні фіга подібного не сталося. Ми так ефективно економили ціле літо, що у відключеннях не було потреби. Спочатку всі були на стрьомі і слідкували за офіційним сайтом нашого Кюшю обленерго. Там постійно нам показувало скільки в даний момент використовується електрики всією мережею. Все виглядало дуже просто - доступно для кожного - у вигляді батарейки на якій написано проценти. Ну так вот відключення могли бути лише в разі якщо 97% всієї виробленої електрики споживається. А поки нарід, охолоджуючи жаркі приміщення тримається в межах 97% відключень і не потрібно.

Малюнок виглядав приблизно так.

Яке ж було моє здивування що наша батарейка так ніразу і не дотянулася до червоних значень. Навіть жовтою вона була лише кілька разів, може один раз оранжевою. Так ніразу нам і не відключили світло.

Але жарке літо закінчилося, напруження спало, люди повідключали кондиціонери. Лампочки в туалетах так не вкрутили, сушилки рук і підігрів сідалок в туалетах, правда, включили. Світла і так забагато. В туалеті з площею 6 кв. метрів і вікном, я вважаю достатньо і трьох енергозберігаючих ламп, не мусай аж шість, тому до лампочок претензій нема.

І ось настала холодна зима. Відключень електрики правда не планується, але економити ми продовжуємо. Централізований обігрів в університері встановлено на рівні +19 градусів по Цельсію. Небагато зважаючи на те що японські студенти звикли обігрівати зимою до +30 (так точно як охолоджувати літом до +18). Мене така температура влаштовує. Будемо жити по Комаровському, хоча тоді ще треба опустити на градус.

І ще що цікаво і характерно в Японії - в період коли наступають холода, у практично кожному магазині - навіть продуктових - починають продавати всякий теплий домашній одяг. У поштові скриньки, замість реклами похоронних послуг починають приносити буклетики з всякими теплими зимовими штуками від тапочок і трусів - до одіял і штор.

 знайдено на теренах інтернету в японшьких магазинах

До чого ця історія. Та до того що коли державна махіна працює злагоджено - нею так легко управляти. Навіть у таких складних умовах - коли електрику урізали на 20% чи 30%. Раніше я думав що чуть шо, чуть якась катастрофа, ми українці, які звикли жити в важких умовах і постійно боротися за виживання - виживемо, а розвинуті нації - які звикли до комфорту - ні. Тепер я думаю що помилявся. Японські реалії доводять що і з стихією можна боротися і електрику в глобальних масштабах можна економити успішно.

Gold fishes. In memory.

Недавно в дописі про і про відправку нашої мами в Україну я вже заікнувся про то що наші золоті рибки пали смертю храбрих. Да-да немає вже в нас з Марькою рибок, на яких ми не звертали увагу, але кормили і обігрівали (зимою) і запускали їм бульбашки і фільтрували воду. Один раз я вже про них писав в короткому дописі більше року тому назад. Ось так точно я про них і згадував рівно раз у рік, наприклад в травні коли дорогий друг Міша лише дізнався, що в нас є золоті рибки я даже цю фотку свіжу зробив і показував у фейсбуці "для друзей".

Ось вони - два красунчики (чорний і "з очима") і красуня... Немає їх більше в матеріальному світі.

Почитайте далі кого цікавлять "смертельні" подробиці
Короче - хто слідкує - той памятає що на Оленку напала страшно ядовита комашка. В той же день як було поставлено діагноз - ми вирішили потравити всіх комах що живуть в домі. В Японії клімат вологий і жаркий, а в таких умовах росте і розмножується багато всякої гадості особливо з царства комах. Тому не дивно що в аптеці ми знайшли десятки видів всяких високотехнологічних японських отрут. І оскільки нам предстояла поїздка в Нагасакі - то ми вирішили активувати отрути саме в день відїзду - щоб за дві доби поздихила кожна комашка що жила нашій квартирі. Що саме працювало як отрута я не мав часу виясняти - бо ми вже на наступний ранок виїжджали. По інструкції треба було навіть заліпити всі датчики диму бо вони спрацьовують на дію отрутного механізму. Коли ми його купували - нас звичайно запитали чи є якась живність в домі - і попередили що рибок не залишати бо подохнуть. Щоб зберегти їм життя їх треба було винести на балкон. Оскільки в серпні стояла пекельна спека ми вирішили зробити рибкам "ліпше" тому напустили їм ванну - відкрили вікно і герметично закрили двері у приміщення. Але на жаль цього виявилося недостатньо - через два дні коли ми повернулися я знайшов наших золотих рибок які приносили щастя... ні не верх пузиком - а лежачими як камінчики на дні ванни під водою. Містично і символічно.

Марійці сказали що рибки поплили жити в море і її така відповідь влаштувала. Як виросте то дозволю прочитати цей допис. Тоді же попрошу пробачення за обман в дитинстві :-).

Мене дуже сильно мучила совість - тому що це навіть не нещасний випадок а непереднамірене вбивство - вполнє здорових домашніх питомців. То шо таких точно можна купити за пару комійок цілу жменю в сусідньому супермаркеті мене не втішає. Оленка даже не захотіла подивитися на трупики золотих рибок які три роки приносили нам щастя, а вчора хвалилася мені в скайпі що була на операції по ампутації ноги і скільки було крові. Докторську душу не зрозумієш.

А ось щоб вже закінчити з домашніми питомцями в Японії - відео наших золотих рибок. Даже відео збереглося :-) не рахуючи сотень фотографій до яких ще не дійшли руки. І блін після перегляду цього відео най хоч єдна зараза мені скаже що вони не живі! Віднині вони житимуть вічно!

Економія електроенергії в Японії

Наступили важкі часи для японської енергетики і з наступного тижня ми всі разом дружно з японським народом починаємо економити електроенергію.

Як відомо, нещодавно був зупинений останній з усіх 54 японських атомних реакторів. Мені дуже важко уявити собі всю цю потужність якої "нас" позбавили, кажуть що атомні станції виробляли третину всієї споживаної електрики. Після Фукушіми тут було кілька серйозних скандалів з приводу атомної енергії, звичайно, також знайшлися фанатики які почали мітингувати проти мирного атома.

Тому уряд і прийняв рішення зупинити всі електростанції і всі реактори на профілактичний "медогляд". І як і пребдачали експерти, навіть після огляду і підтвердження безпеки всіх ректорів запустити їх знову буде дуже важко, оскільки дозвіл на запуск реакторів мають давати локальна влада конкретної префектури в якій знаходиться АЕС. І тут стає зрозумілим що отримати ці дозволи просто нереально бо всі містечкові начальники і "обласні ради" не дають дозволу на запуск. З одного боку це радує бо показує як місцеві уряди реагуть на запити своїх виборців і реально можуть їх захистити від атомної загрози. З іншого боку мені з моїм фізичним анамнезом зрозуміло шо без атомної енергетики буде дуже важко, особливо японському народу який зимою звик жити в теплі від ектрообігрівачів, а літом у прохолоді від кондиціонерів.

Ну і от поки центральна влада і власники атомних електростанцій (які тут переважно знаходяться у приватній власності) борються з "обласними радами" і компромісу не передбачається, було прийнято рішення про запровадження централізованої економії електроенергії. Самі по собі японські громадяни економити не хочуть (я як завжди суджу по нашим студентам) тому у нас грядуть відключення електрики (привіт Батьківщина). На днях отримав листа з графіком відключень. Починаючи з 2 липня по 7 вересня кожен день будуть відключати електрику рівно на 2 години і 30 хвилин.

В університеті мабуть відключень не буде, але і тут прийняли серйозні міри по економії.
1) централізовано обмежили температуру охолодження кондиціонерами до 28 градусів
2) відключили обидва ліфти на вулиці залишивши три в будівлі,
3) як завжди постраждали туалети: відключили сушилки рук і підігрів сідалок

От такі пироги, накінець то підуть в хід свічки (воскові) які ми купили десь три роки тому.

Боже як жити без інтернета по дві з половиною години на день? Це буде новий досвід.

Японські технології: Тренажер для лиця.

Читав сьогодні новини і наткнувся на рекламку. Взагалі-то не люблю брати ідеї для постів від інших людей але тут просто гріх не розповісти про чудодійний тренажер для обличча. Взагалі в Японії у магазинах дуже багато таких дивних всяких штучок, що зразу і не здогадаєшся що з ними можна робити. Отже - зустрічайте новітній тренажер для запобігання морщин на обличчі, зробить ваше обличча тоненьким/маленьким/втягнутим а не розпухшим/набрякшим/розкиcшим яким воно як правило буває! Читати і дивитися чудеса японської медицини далі...

Принцип дії дуже простий - треба просто запхати у рот і повторяти перші пять букв японського алфавіту або пять голосних українського "А-І-У-Е-О" .

Із рекламних баннерів - рекомендують використовувати його тоді коли приймаєш ванну - воно і не дивно - я кіби когось із такими губами побачив серед білого дня то мабуть не зміг би втримати посмішку. Рекламні проспекти кажуть що в ванні "це робити" по особливому приємно (enjoyable).

І звичайно (не зважаючи на то шо на переважній більшості плакатів жіночки) - ця бавка, цей дивний тренажер може бути актуальним і для чоловіків з "тими ж самими" проблемами.

Ну а от і результат до і після щоб було зрозуміло про що йде мова.

І вся ця краса без усяких антиморщинних кремів може бути доступна кожному у кого є 40 доларів і хто готовий три хвилини в день одягати смішні губи і промовляти пять магічних голосних українського алфавіту або пять перших японського. Мабуть цей пост також треба помітити тегом "японська мова" :-).

Як і обіщав колись - буду намагатися трошки побільше наукових публікацій.

По матеріалам:http://mishajp.livejournal.com і ще кучі японських сайтів - на які посилатися мабуть не потрібно - і так цього мусора в мережі багато.

Надпис на стіні.

Не всьо у нас так весело і пропитано всеобємлючою любовю як може іноді здатися з моїх записок. Сьогодні в цивільному туалеті на нашій дитячій площадці я побачив і сфоткав надпис на стіні, значення якого зрозумів одразу бо вже бачив подібний у фільмі Ханабі (Такеші Кітано). Ось він справа з кадром з фільму - зліва.

Значення дуже просте - "Здохни!". У порівнянні з нашими українськими матюками вобщем то безобідний вираз, але мене він сильно вражає, по якійсь внутрішній енергетиці, може це тому що розумію значення першого ієрогліфа 死 що означає "смерть, вмирати" і ще й плюс цей додаток - буква "ね" яка в японській мові щось по типу якоїсь спонукальної частки яка говорить "так давав уже действуй!". А ще якось давить то шо цей надпис існує сам по собі, біля нього не написано чиєсь імя, так ніби його залишили для всіх хто його побачить, перед тим як справити малу нужду. Дуже цікаво би було знати хто його там залишив...
Вот такий урок японської мови на сьогодні, дорогі друзі.