четвер, 26 липня 2012 р.

Просвітлення Оленки.

Древні японські анатомічні ілюстрації - автор і точна дата виготовлення - невідомі. Знаходяться в книжці Pinax Microcosmographicus німецького автора Йохана Реммеліна (1583-1632) що потрапив у Японію через Нагасакі. Колись давно... (узяті з ресурса pinktentacle.com який на жаль вже десь рік нічого новенького не публікує)

Сьогоднішнє моє повідомлення - ще один запис в щоденник нашого сімейства. Хто в курсі а хто може і ні, наша мама все ще студент медичного факультету УжНУ. Наступний навчальний рік має бути останнім, після чого почнеться тривалий (в середньому три роки) період проходження первинної спеціалізації, або інтернатура, і лише після того наша мама буде справжнім лікарем, хоча диплом отримає вже через рік.

А це ілюстрація 1809 року на якій показано як лікувати рак грудної залози, зображений випадок пацієнтки у віці 60 років. Узята з книжки Сейшю Ханаоки, де він задокументував свій власний досвід хірургічного лікування РГЗ.

І ось як тільки Оленка приїхала сюди до нас на ці літні канікули - кожен день ми обговорюємо яким же лікарем стати - яку професію обрати. І ось позавчора у нашої Лєночки відбулося просвітлення прямо як у Будди і вона за один день - даже за половину - осознала то ким саме вона хоче бути у медицині. Ця переміна сталася настільки разюче що мені дуже хочеться це записати і запамятати - бо це інакше як просвітленням не назвеш. Від того моменту як вибір професії було зроблено - все що було у неї в житті - всі її інтереси, плани, амбіції, досвід - дуже чітко і тонко підійшли до вибраного. І вже два дні Лєна ходить щаслива, що вона це осознала - а ще тиждень тому було ниття кожного дня - ким стати, яку професію вибрати.

Порівнюючи з собою - трошки заздрю бо у мене ніколи не було такого пориву шо я хочу бути фізиком, хіміком, грузчиком, там чи сям, і тому важко сказати чи йду я до якоїсь своєї мети чи просто пливу по течії - намагаючись не заплисти в якесь болото чи сісти на міль. А у неї все чітко - "задачі ясни - целі поставєни". Оскільки Оленка студент УжНУ - а десь 20 процентів зареєстрованих прихильників цього блога випускники саме цього закладу - і більше того саме медичного факультету - всі проходили інтернатуру і вибирали професію - я буду дуже вдячний за будь-які рекомендації або коментарі з приводу як вибирати те що тобі подобається. Це взагалі комусь вдалося? Чи всі взяли то шо дають? По зрозумілим причинам я не можу оголосити яку саме професію Оленка обрала. Покишо це буде секрет поки щось не вирішиться в Ужгороді в рідній альма-матер.

7 коментарів:

  1. Точно так само... Одного дня прийшло відчуття - і все потроху стало на свої місця. Хоч і не дуже спочатку хотілося, потім стало цікаво, зараз знову не дуже. Все залежить від усвідомлення того, чого ти реально зможеш добитися у вибраній галузі. Спочатку бачиш усе в рожевих фарбах, а коли трохи розберешся - починаєш шкодувати. Бажано якомога скорше розібратися, щоб не розчаровуватися тоді, коли вже запізно (або занадто тяжко) щось змінювати. Удачі!

    ВідповістиВидалити
  2. Що значить "від усвідомлення того чого ти реально зможеш добитися у вибраній галузі". Хіба може студент усвідомлювати чого він зможе добитися? По-моєму це лотерея, може тому у мене ніколи не виникало таких вот просвітлень. Треба намагатися любити все що робиш, тим більше в медицині - це здається має бути цікаво всюди, якою би ти спеціальністю не займався. Ти рятуєш людей, приносиш їм полегшення, знімаєш біль, короче "бог". Мені здається я би був дуже хорошим лікарем, але вже точно шо пізно міняти. Тому тепер всі ресурси інвестуємо в Лєночку. Може виросте і почне гроші заробляти, а я тоді піду домохазяйкою - діток ростити і мемуари писати.

    ВідповістиВидалити
  3. "усвідомлення того чого ти реально зможеш добитися у вибраній галузі" - це твоє розуміння, зможеш ти реалізувати свої знання і вміння в тій системі охорони здоров"я, в якій будеш працювати. Бо ти можеш навчитися багато чому, але ніколи в житті не зможеш це виконати, бо просто не будеш мати на чому і з чим. Можу я хотіти бути генетиком чи імунологом чи біохіміком, якщо крім колориметра зачуханого в лабораторії не буде нічого. І може, дистильована вода. Тому, як би ти не хотів займатися генною інженерією, там цікаво не буде, бо ти нічим не будеш займатися. А заробляти гроші в медицині? Ну точно не в Україні... Хіба обманюючи людей...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ах ось що ти мав на увазі. Так, генетиком точно шо треба думати і усідомлювати. Ну Лена аж так не випендрилася - а вибрала собі більш простішу медичну професію - таку яка пригодиться і на війні, і в мирний час, і в бідних країнах і в багатих. На рахунок заробляння грошей в Україні не розумію чому ти такий скептичний. Система охорони здоровя не досконала - це зрозуміло. Тому подяка від пацієнта особисто лікареві не повинна вважатися взяткою, хіба що лікар вимагає. Я знаю багато лікарів закарпатських - небідних але не тому що вони обманюють людей а тому що лікують їх чесно, так як тільки можуть в сучасних умовах, і за це пацієнти їм благодарствують. І як би там не було вважаю нормою заплатити лікарю за лікування, хоча да - дуже би хотілося не мати таких матеріально-економічних відносин.
      Інша справа взяточний безпрєдєл в системі медичної освіти в Україні, тут гроші платяться не за роботу. Але я не можу про це разглогольтсвувати зараз, бо нам предстоїть з цією машиною "боротися" чи "злитися в екстазі" на прєдстоящих розподілах. І тільки після того як все буде пройдено - історія можливо стане достоянієм общественності :-)

      Видалити
    2. Ти це вважаєш нормою, але багато хто із пацієнтів це нормою не вважає і думає, що медична допомога - це щось дане від Бога, за що навіть дякую не треба сказати. Коли заходять, відкриваючи двері ногами і кричать, що ти йому щось "довжен", якщо зустрічають відпір, то зразу біжать до начальства, а потім ще й можуть піставити, кинувши якусь копійку і привівши на це міліцію - а там ніхто не скаже, що вважає нормою подяку лікарю. Зараз це звичайна практика в Україні. З нового року усі крупні покупки можна буде проводити тільки через безготівкову оплату, тому в будь-якому випадку треба буде пояснювати, а звідки ж у тебе зайві гроші. Щоб їх легально покласти в банк, треба оформити купу ліцензій, довідок і т.д., бо ти не можеш просто так займатися приватною медичною практикою без них (те, що ти можеш працювати в державній лікарні, вже чомусь недійсне), потім з цього усього сплатити податок. Так що скоро й самі лікарі не захотять ніякої подяки, бо її можна буде засунути лиш ... в ... От тобі й Оленці найближчі перспективи вітчизняної системи охорони здоров"я.
      Боротися з машиною не вийде, доведеться злитися в екстазі, але це доволі дорого і ненадійно. І все одно безперспективно, бо жодне місце роботи тобі не принесе ні спокійної, адекватної можливості працювати й заробляти (завжди буде висіти дамоклів меч над головою), ні морального задоволення. Найкраща перспектива - Угорщина, Словаччина, Чехія, Польща, де реально достатньо легко (порівняно з іншими євро-країнами) нострифікувати диплом і легально працювати, тим більше, що в них (поки що!) дефіцит лікарів. Потрібно тільки знати мову і перескласти основні екзамени зі спеціальності (інтернатуру). І про це треба думати і домовлятися вже.

      Видалити
  4. класно, коли приходять такі осяяння :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так погоджуюся, особливо в таких професіях. Для фізиків це мабуть не актуально. У вас як було Ольга?

      Видалити