Традиційна літня робоча перерва.

Нещодавно у нас склалася нова традиція. Придумала як завжди Лєночка. Два рази на тиждень в обідню перерву я їду в "село" по-сусідству з університетом і купую кавун "made in Japan". Продають кавун двоє старичків з якими поруч на ящичках сидить сліпа японська бабка і приговарює хриплим голосом "ласкаво просимо", "дякуємо за покупку" "заходіть іще", звичайно не на-українській мові. Для чого з собою таскають двоє старичків сліпу бабку в сорокаградусну спеку залишається загадкою. Робити вона нічого не робить, може вона звичайно не сліпа, лише на вигляд, але вона завжди сидить на одному і тому ж місці і говорить як у ві сні одні і ті же фрази, часто невпопад. Леночка цю гоп-компанію полюбила зразу, у самої гірська кров і чуйка на всяку містику, вона бабцю так і називає містичною. Звичайно кавуни у цієї троиці також найкращі з тих що нам приходилося куштувати в Кітакюшю. Така вот традиція, вирішив записати щоб не вивітрилася з памяті. Ато я якщо не запишу то дуже швидко і забуваю, а з часом колорит з памяті стирається. Ну і на підтвердження вирішив зафоткати гарбузик в лабораторній обстановці - теж так сказать на память. Прийшов весь мокрий пію чай з льодом і записую.

Фотки під катом.