неділя, 11 серпня 2013 р.

Sarakura music fest 2013.

Є у нас тут в Кітакюшю кілька речей, які за ці роки стали нам як рідні. Щось по типу ужгородських ярмарків або винних фестивалів - на які в принципі ходити і не потрібно, по тій причині що все це вже було бачено десятки разів, але все одно хочеться зайти і глянути що ж там твориться в цьому році.

Так точно і тут в Японії. Одним з таких заходів є музичний фестиваль на горі Саракура, який щорічно там відбувається. За пять років в Японії ми були на ньому аж три рази, перший раз випадково, а потім два рази вже слідкуючи за графіком і збираючися наперед. Фестивалем звичайно цю подію назвати важко. Цілий день на маленькій сцені грають місцеві ВІА, причому переважна більшість виконують не свої пісні а старі добрі рок-н-рольні речі. Кожна команда має десь 30 хвилин і з за день виступає десь 20 колективів. Чому ж я кажу що фестивалем назвати це важко - по тій причині що "глядачів" збирається кожен раз не більше ніж всіх музикантів рядом взятих. Для глядячів навіть розкладені стільчики перед сценою, але і ті переважно пустують. Леночка завжди сідає в перший ряд, який вивляється найбільш незаповненим. Оскільки ми єдині іноземці що приходять вже регулярно - про нас говорять зі сцени, дехто вибачається за слабеньку англійську мову... Приємно. Молодих людей, якщо виключити деяких музикантів - практично немає, все лише пенсійного віку старички. Уявляю собі щось подібне в Ужгороді так думаю дуже би багато людей збиралося на подібні цілоденні, хоч і локальні невеличкі фестивальчики.

Ось найбільш красочна група, даже солістка наявна.


"А дальше ще пару фоток на память і даже одне відео. Хто хоче той нажимає."

2. Це солість групи яка кажись так і називається The Beatles. Цей чувак виглядає як Пол Макартні і співає його голосом. Інші члени групи вже трішки відрізняються.

3. Марька трішки нудьгує на цьому фестивалі - тому ми з нею придумовуємо всякі цікавинки, в цьому році взяли дути мильні бульбашки, які летіли на сцену за що нам дякували виконавці.

4.

5.

6.

7. А це пожалуй моя любима група, я завжди плачу коли вони співають Stand by me...

8.

9.

10. Під вечір на гору налетіла хмара і було взагалі як на справжньому рок-фестивалі - все в диму. Марька не могля нарадуватися.

11. В цьому році відбулося неймовірне - коли виступала остяння банда - "гвоздь програми" то три тютки пенсійного віку почали танцювати перед сценою - я навіть зняв коротке відео яке в кінці.

12.

13. Відео.
Цим постом повертаюся до банального переліку подій, які з нами тут відбуваються. Хочу написати серію постів з нашою японською рутиною і тими маленькими радостями які тут є. Невідомо як складуться зірки але я починаю відчувати що наступний рік буде роком якихось перемін. Пять років довгий час на одному місці. Існує відчуття, що ми останній раз відвідували наш мікро музичний фестиваль Sarakura Music Festa...

Немає коментарів:

Дописати коментар