пʼятниця, 27 серпня 2010 р.

Життя в Японії...

Сьогодні думав трішки, і осознав - жити стало легше. 
Нарешті все устаканилося після майже півтора року і десь три місяці підряд все іде своїм чередом, навчання навчанням, Марічка в садочку, Лена на роботі, на курсах. Весь вільний час супер фізично активний, дома сидимо лише в ті дні коли прихожу в 8 вечора. Інакше  вихідні з ранку до вечора на ногах і на колесах велосипеда, або як наприклад сьогодні - робота закінчується в 16:45 - я миттю лечу в садочок забрати малу, забираю в 17:00, через 15 хвилин ми вже дома і через ще 10 ми вже їдемо на море на велосипедну прогулянку - куди завгодно лише рухатися, не сидіти на місці. До моря 7.5 км - ми проїжджаємо цю відстань за 28 хвилин тобто швидкість виходить 16 км за год - не так вже й мало якщо врахувати що на рулю сидить 12 кілограмовий карапуз. Японці звалюють з пляжу в 17 годин бо роботу закінчує рятувальна служба... Ми прибуваємо в 18. Незрозуміло чому люди розходяться адже в цей час - найкраще, сонце не пече, вітерець дує, народу мало, купатися вони і так не купаються виникає запитання на хера їм рятувальна служба. Але нація звикла жити по графіку від них цього не забереш. От так і сидимо самі на величезному пляжі до темноти а потім знову на велосипеди і додому іншою дорогою щоб заглянути в улюблений суші бар, зїсти три суші, випити по пивку і чашці зеленого чаю. Ніхто нікуди не спішить, дитина веде себе суперово - займається своїми справами, ми триндимо про все на світі, законна дружина виявляється мощним співрозмовником...
Осознаю одно - в такі моменти роботи і навчання в голові не існує - вони десь далеко - можна сказати шо в жопі. Як не вистачало цього відчуття дома в Ужгороді, постійно думав шось не доробив шось забув, постійно звонили - є...али мозги кожен зі своїми проблемами. Тут ніхто не звонить ніхто не тривожить, залишився чистий сум за деякими місцями, за тими людьми яких любиш, з якими колись дружив, бухав, гуляв - вся інша херня відійшла на задній план. Дуже би хотілося шоб всі могли таке пережити - змінити життя кардинально, втратити все, почати все з нуля, осознати о..єнну дрібязковість матеріальних речей. Хочаби на деякий час...


Немає коментарів:

Дописати коментар