четвер, 5 серпня 2010 р.

Відвідування поліцейського відділку

Вчора у мене вкрали велосипед з парковки біля університету. Варто відмітити що він був не закритий ланцюжком - так вже сталося, що по звичці я практично ніколи не закривав його біля уневерситету, бо думав що навряд чи хтось наважиться забрати велосипед серед білого дня. Ну і ось через рік користування його вкрали...
Оскільки велосипед був мені подарований рік тому організацією що допомагає міжнародним студентам то я не дуже розстроївся з матеріального боку. Але те що мені прийдеться йти додому пішком звичайно дуже ростроїло. Позвонив Лені - і домовилися що вони з Марічкою вийдуть мені на зустріч.Зустрілися і Лена зразу скомандувала йдемо в суші бар випємо пива щоб сильно не переживати. Пиво подіяло і ми сиділи і глюкували на тему хто тут в Японії міг би його взяти. Схилилися до версії що це не японець а такий же як і я приїжжий студент (імовірно з Китаю). Менше з тим...
Сьогодні вирішили все таки заявити в поліцію про кражу велосипеда. Для цього я дочекався студента якого звати Такума і який зараз виконує функцію мого друга, перекладача, помічника - це просто новий студент в нашій лабораторії який виявився нетиповим японцем який крім знання англійскої мови ще й володії відмінним почуттям гумору і готовністю завжди вникнути і допомогти мені з будь якими проблемами. Ще в нього є автомобіль Mitsubishi Toppo що звичайно надає йому додаткових переваг над іншими.
Поїхали в поліцію. Поліцейський участок - найближчий до нашого дому виявився кімнаткою десь 40 квадратних метрів і в ньому на момент нашого прибуття знаходилося десь 8 поліцаїв. Увага якою нас "обдали" як на мене виявилася типово японською. Одразу нам запропонували стільці і одразу нами почали займатися троє поліцейських. Один заповняв необхідну форму де вказувалося що за велосипед, його реєстраційні номери, колір, помітки на ньому, марка, чи був закритий чи ні і теде і тепе. Інший малював "від руки" карту місця звідки вкрали велосипед з вказівкою навіть в який бік він був повернутий. За цими двома наглядав старший поліцейский - малослівний але час від часу задавав їм якісь запитання і робив певні зауваження. Закінчилося все тим що я мав самостійно написати своє імя, і адресу, університет, місце роботи, номер телефону і підписати чотири заповнені бумажки в двох екземплярах. Саме цікаве це підпис. Я вже розказував що у Японії підписи в такому розумінні як у нас не використовуються - у кожного є своя особиста печатка яка і ставиться в місці підпису. Я свою печатку звичайно з собою не захватив, але у тут все передбачено... Для такого випадку є інший варіант а саме мені запропонували покласти всюди в місці де мала бути печатка - вібдиток вказівного пальця лівої руки. Дали коробочку з чорним мастилом і я у чотирьох місцях гарно макаючи в чорну краску "пропечатав" свою заяву своїм фінгерпрінтом. 
Вся процедура зайняла не більше 20 хвилин, після чого нам як прийнято в Японії дякували сто разів і ми покинули відділок. Обіцяли подзвонити як щось буде відомо. 
Чи знайдуть велосипед чи ні - не так важливо але задоволення від відвідин участка я отримав неопісуєме. Правда Такума обурювався що все було дуже сухо - ми ж як не як клієнти і вони могли би більше проявляти свою радість нам називаючи як у магазинах "o-kya-ku-san-sa-ma" що приблизно можна перекласти як "дорогий пане гість".
Якщо велосипед знайдуть - обовязково повідомлю :-)

5 коментарів:

  1. велосипеди в Японії крадуть постійно (і японці, і приїжджі), всі вже звикли. і його не знайдуть, скільки б папірців не писали :)) (хіба що і розібраному вигляді...)

    ВідповістиВидалити
  2. Погоджуюся - велосипеди крадуть в величезних кількостях, власне як і парасолі (можна сказати позичають). Я власне і не подавав би заяву в поліцію якби не друзі-болівійці які наполягаючи на заяві в поліцію звертали увагу на свій досвід кажучи - "Бачиш цей велосипед? Його у нас крали 3 рази. Перший раз знайшла поліція. Другий раз ми знайшли самі біля станції. Третій раз на ньому поліція зупинила якогось хлопця".. Такщо пиши заяву і не думай, бо якщо раптом знайдуть - або поліція або соціальні служби то в такому разі тобі його хоч повернуть.

    ВідповістиВидалити
  3. Роман, як говорить латина "Dum spiro, spero!" що в перекладі на українську звучить "Поки живу - сподіваюсь!" Будемо сподіватися лише на краще ;-) Хто його знає, а може насправді станеться диво і двохколісного дружбана буде знайдено і повернуто його власнику;-)

    ВідповістиВидалити
  4. До речі - історія з яп. міліцією мала продовження. Вони мені подзвонили на мобільний десь через пару днів в 6:30 ранку і попросили зайти у відділок тепер... Я прямо сонний як був одівся і пішов і виявилося що треба було написати ще додаткову заяву в якій вказати "чи потрібно мені відправляти велосипед літаком" якщо його знайдуть після мого повернення в Україну тобото після квітня.2012 року. Я єстєественно відмовився і написав що в такому разі велосипед пожертвувати соціальним службам. І знову все написане треба було затверджувати відбитком палця... Така ось наша яп. поліція.

    ВідповістиВидалити
  5. Я б на твоєму місці не розкидувався біометричними даними... До речі -- коли здавав доки на японську візу, пальчики брали?!

    ВідповістиВидалити