вівторок, 23 липня 2013 р.

Прививка від правця.

Текст написаний вчора поки чекав у лікарні після прививки.

Сьогодні зробив собі першу свідому прививку в дорослому віці. Від столбняка. Недавно по університету приходив лист, що мол хто хоче обновити собі прививку від правця (здається так правильно рідною мовою), ну і я звичайно попросився адже "на шару" і прививка - вкусняшка.

Якщо щось медичне йде від університета то все безплатно, як то прививки або медогляд. Медогляд в принципі обовязковий, але деякі дослідження опціональні, - так вот я завжди беру все по максимуму, з радістю здаю лишній раз не тільки мочу але і кров. Все пояснюється боягузтвом - дуже боюся серйозних хвороб, і дуже хочу, чуть шо виявити їх на ранніх стадіях, де їх ще рельно можна буде вилікувати.

Колись, дуже також боявся і лікарів, коли жили в Україні. Потім, після того як попрацював чотири-пять років в онкологічному диспансері, то перестав боятися, а навпаки почав гордитися скільки в мене знаймих лікарів - і якщо щось то врятують від любої хвороби. Так розумію що в реаліях сучасної України це не зовсім так, френди по фейсбуку часто шлють прокльони оборотням в білих халатах, але я все одно не поділяю такої думки. В кінці кінців в мене жона лікарь.

Але тут в Японії (незважаючи на мовний барєр і відсутність лікарів друзів або знайомих) взагалі лікарям дуже довіряю, готовий їм віддатися безпрекословно. В японських лікарнях віє таким спокоєм, тут такий затишок, що на пропозицію лікарки посидіти хоч 10 хвилин, почекати чи не трапиться анафілактичного шоку (тіпа давно не робив прививок, просто щоб переконатися що все буде окей) я відгукнувся з радістю, і сижу вже двадцять хвилин, пишу цей текст в холлі біля реєстратури. Ось що я бачу перед собою, кучу пустих крісел і величезний телевізор на якому супер тихо показують щось, так, щоб нікому не заважало.

Це велика лікарня що займається occupational medicine, так розумію переважно медоглядами. По виду, я був один університетський работнічек, всі інші, що також ходили по кабінетикам, переважно були в робочих спецовках: електрики, будівельники, асфальтоукладчики, яким також потрібно проходити планові медогляди, перевіряти артеріальний тиск, слух, міряти гемоглобін в крові і час від часу робити прививку від грипа. Сижу, уміляюся і думаю, що тільки такий підхід може бути фундаментом здорової нації (фізично здорової, не обовязково ментально). От цього не купиш ні за які гроші дома в Україні. Коли медицина доступна для всіх бажаючих, а особливо працюючих людей - це круто. Коли працедавець сам настоює на медогляді, сам зацікавлений щоб в нього раптом не помер від раку шлунку електрик або шофер - це круто. Може людське життя тут цінується і не дуже сильно - але життя працюючої людини контора береже...

2 коментарі:

  1. Кожна поважаюча себе контора змушує своїх працівників проходити медогляди, не тільки за зарубіжним пагорбом, але й також в Україні. Просто відомо, що хоч незамінимих людей не буває, зусилля по їх знаходженню достатньо великі, тому простіше дбати за здоров'я робочої комахи, ніж тратити зусиля на пошуки нової. А з другої сторони, так і повинно бути всюди.

    ВідповістиВидалити
  2. Безумовно, я часто узагальнюю не згадуючи про винятки ("поважаюча себе контора"). У нас в селі з назвою Ужгород, може такі контори і існували, лише про їхнє існування я не чув. А то де і як проходили медогляд вчителі, або навіть самі лікарі - це зовсім не те що хотілося би мати. Мені працюючи офіційно в УжНУ - ні разу не прийшлося проходити медогляд, може я був ще занадто молодим для цього, але тут в Японії мусиш проходити скільки би тобі не було років. Недавно навіть шлунок досліджували (барій+рентген) - бо мені вже за 30 перевалило і я потрапив в категорію тих хто має бути скринований на рак шлунку (де Японія №1). Оце був реально важкий але дуже важливий досвід! А дома в Україні якщо сам про себе не подбаєш - то контора малоймовірно (звісно не без винятків :-).

    ВідповістиВидалити